Електричка

[likelviv]

Ноги зісковзують, я зависла лише на руці бабусі. Підйом видається нескінченним і неможливим. Ще трохи і ми вдвох просто зірвемось і покотимось вниз. Ні, то не була експедиція на скелі з бабцею. Це перші спогади про електричку. Мені було, мабуть, п’ять. І ми пересідали з одного потяга в інший. Зима і сходи пішохідного моста над рейсами вкрилися

Comments

[forko]

Електричка в пятницю ввечері ще той екстрім))

[ext_1769559]

Люди в "ляпатричках" насправді колоритні і чим далі від міста -- тим простіші. І чим більше віддаляєшся від початкової станції тим вагон стає пустішим і вільнішим, разом з цим на душі стає спокійніше і затишніше)

Стаття викликає змішані відчуття, першочергово наринаючими спогадами, як малий, непосидючий, курс в село до бабці, 2.5 год однією електричкою, тоді ще 2.5 дизелем, тоді ще пішки з пів години від залізниці, то була як каторга, бо шило в сраці вертілось)))

А от, для дорослішого, потяги в Карпати майже завжди асоціювались з позитивом, очікуванням чогось свіжого, ще нескореного та з передсмаками свята душі на стежках гір та лісів)

[likelviv]

Дякуємо за файний коментар!

[priseli]

спасибо! красота!!!

[3axap_superstar]

Это было прекрасно)) И вы, и поезда, и песик в Бродах)) В детстве помню, что была остановка Красноармейск, где-то после Красне, как он сейчас называется?

[flackelf]

Если я не ошибаюсь, то он называется Радивилов. Сейчас это самая ближайшая станция к Почаевской лавре

[ksssu_nik]

Дуже приємні відчуття та спогади від вашого репортажу.))

У мене електрички асоціюються не з дитинством, я таке собі типове дитя великого міста, а вже потім, із пригодами, подорожами та ночівлями просто неба. Дякую!)