Дивно, що лише я бачу твою середину. Там не солодко, дещо боляче, гнітюче і, як безодня тихе. Тихе, бо спить. І так хочеться, щоб знайшлась та частина світла, що розапалить твою жаху до життя. Вилікує цю недужість, удавану агресію і нерозуміння. Вірю, що ти цінуватимеш кожну секунду яскравих буднів. Цінуватимеш, і що головне - любитимеш!
Бо твоя
(
Read more... )