моя мама досі носить шльопанці на вулицю, а тато ходить у пальті ( Read more... )

Про цей день уявлялось і мріялось так багато і довго, що інколи втрачалось головне, що є тут - повернення і дім.
Сьогодні я зібрала валізи. Сьогодні я поперебирала все і викидала-викидала.
Я не відчуваю взагалі нічого. Взагалі!

і знову нові! нові люди.

але всім дякую, було весело.
па

мабуть читала не ті книжки
росла не на тій музиці
і взагалі не

таке неочікувано хороше день народження із квітами, тортами, подарунками (найдивніший - півкавуна від діда-маразматика і його запитання: "Ти мабуть такого у себе дома і не їла, правда?) і людьми ( Read more... )

Рятують лише плани, що я їх безупинно складаю. І байдуже, що я майже нічого із них не виконую. Але оцей спокій, який навколо мене, коли я систематизую усе, підводжу підсумки і риски. Але списки я пишу лише на наступний день, тому ця моя літня легкість і невагомість досі у мені. Більше того, я її всіляко плекаю і випестую ( Read more... )

Виявляється, від помешкань відвикати важче, ніж від деяких людей ( Read more... )

Невагомістю просякнуте повітря, жирна та калорійна їжа вимагає руху(бажано під музику), пиво (що ну зовсім не пиво)  викликає неочікувані відвертості. Всі ці потоки комліментів, зауважень, здивувань, посмішок та нічних доторків наповнюють тебе якоюсь переконаністю, що молодість не закінчиться ніколи. Що можна застрягти назавжди у цьому стані, ( Read more... )

Запах цієї рукотворної річки назавжди залишиться у складках речей, якими оточують мене усі ці люди навколо.
Гіркий, несмачний, коли не нудотний запах, але такий зрозумілий, до того ж, поєднаний із радістю.
Ще залишиться запах Катавби, що, власне, не дуже і відрізняється від своєї штучної сестри. Але ось купатись у ній хочеться, із кожним злетом весла ( Read more... )

Розбитий лоб, спалена рука, повністю роздовбані долоні і коліна. Подерті з краплинками крові ноги.
Нігті на руках, мов я постійно землю копаю і ще там шось деру.

Чому дома я творог їм через силу, а тут би спала й їла?

У цьому місті купа незрозумілих, скривлених пам'ятників, багато вільних майданчиків для концертів під відкритим небом, фонтанчиків та інформаційних дошок. У цьому місті хочеться лазити на самоті. Валятись, скинувши взуття, на зеленій (проте зовсім синтетичній) траві. Фотографувати якусь дурню і не розкривати рота ( Read more... )