Глоріхантерське сумне

[lyusha_d]

Як мені було вісімнадцять, з-поміж усяких інфантильних хотінь я, зокрема, мріяла випити з Юрієм Андруховичем ("у вісімнадцять років ми все ще потребуємо культів, ікон, чи швидше ідолів"). Себто, поспілкуватись у неформальній атмосфері, але думала я про це саме як про "випити

Comments

[sunny_lioness]

Гм... мені здається ти абсолютно неправа і треба було йти. В тебе ж не немовля на руках і не тяжко хвора людина, яку не можна залишити на вечір одну. і родичка б зрозуміла. ну я б зрозуміла, я б ще й силоміць людину вигнала на зустріч в такому разі.
Але.. не останній твій Андрухович. І мрії мають збуватися. Просто зараз не час ще. Я до речі теж хотіла б з ним поспілкуватись у не формальній атмосфері, він має бути класним)

[victoria_z]

згодна

[lyusha_d]

Ну ось написала Левеняті, так я точно не могла зробити.

[lyusha_d]

Е ні, це взагалі не варіант. Закони гостинності у моїй нормосистемі ще вище за самурайську гідність. Вона на тиждень приїхала, за кордоном майже не бувала, страждає навіть коли я на роботу йду на кілька годин. Я навіть їй цю ситуацію в двох словах змалювала, звичайно, сам факт, без лірики і 18 років. Якби вона сказала, що піде спати, а я щоб ішла на зустріч, я б ще, можливо, подумала, не знаю.
Будемо сподіватись, ага :)

[g_lioness]

Сочувствую.

[lyusha_d]

Да такое, не конец света. Но спасибо, правда.

[foliant]

Слово "забрали" здесь режет глаз. Ты сама выбрала такой вариант. Причем с организаторами, как я понимаю, согласовано твое участие, а здесь еще кто-то появляется. Это как собираться к другу детства в гости, долго об этом договариваясь, а потом в последний момент сказать "можно Вася (незнакомый другу) со мной приедет, он клевый" и огорчаться, получив отказ. Друг-то собрался не с клевым Васей встречаться.

[lyusha_d]

Не "согласовано", а меня лично звал главный (и, практически, единственный) организатор.
В общем, всё так, да. Я примерно так и вижу, причину отказа считаю понятной и правильной - как в твоём примере, собсно. Выбрала - тоже да, выбора псто. Почему это всё мне должно помешать огорчаться - не понимаю, ну то есть "огорчаться или нет" - это уже не вопрос сознательных решений: вот я огорчена, это как не знаю, больна, голодна, что тут поделать, так есть.

[lyusha_d]

Ну і "забрали" тут не суперечить моєму вибору: спочатку "дали" можливість, а потім так склались обставини, що мусила відмовитись.

[radiowestin]

*на словах "самурайська гідність" отримала легкий удар струмом пафосом* )))

все правильно зробила, ага.

[lyusha_d]

Це була самоіронія, якщощо, не падай %)

[sshamil]

Самурайська гідність, так.
Але чомусь нагадує епізод з Коельо про гроші на хадж.
"Я желаю только мечтать о Мекке. Тысячи раз я представлял, как пересеку пустыню, как приду на площадь, где стоит священный камень, семь раз обойду вокруг него и лишь потом прикоснусь к нему... Но я боюсь, что меня постигнет ужасное разочарование, и потому предпочитаю только мечтать."(с)
А родичка Юля лише уособлює формулу "це не я, це просто так СТАЛОСЯ".

[lyusha_d]

Ну це теж знайоме, так.
Розчарування після знайомства з кумирами у мене вже бували в ті ж 18, зараз я, певно, задоросла для цього. Хоча, хз, звичайно, все могло бути.