Ісландія. Частина 4.
Дивіться також інші частини розповіді:
частина 1
частина 2
частина 3
Кожен наш ранок був неймовірним. Адже в Ісландії важко знайти місце для ночівлі без виду на зразок такого:
Ранкові процедури, такі як чищення зубів, чи малювання нігтів у дівчат проводились на свіжому повітрі.
А ось і наш будиночок на колесах...
Ми неодноразово говорили - "усе, не будемо зупинятись на кожному кроці...". А в Ісландії це просто неможливо. Ти собі спокійно їдеш, нікого не рухаєш, і аж раптом дорогу перебігає зграя оленів, чи морських песиків, або стрибають кити через дорогу....
Тут більшість "пляжів" із чорного - вулканічного піску. Ех, скупатись би зараз у цій прохолодній водичці... (чому геніальні думки приходять завжди пізно?!)
Фотогімнастика на скелях.
Я в захваті від симетрії гір... Можна собі уявити як ці гори виростали шар-за-шаром на протязі мільйонів років.
В якийсь момент, асфальтована дорога закінчилась. Її змінила гравійка, через яку ми і брали додаткову страховку на машину. До-речі, обмеження швидкості на гравійній дорозі - 80 км/год., а на асфальтованій - 90 км/год.
Гірський серпантин піднімав нас все вище й вище, до засніженого перевалу.
На самому перевалі стояла червона будка.
Ми трішки похуліганили і написали ЛЬВІВ на снігу.
На обід ми зупинились у ще одному затишному кафе - Bókakaffi у містечку Fellabær. Помірні ціни на комплексні обіди і самообслуговування.
Інколи, я думав що різниця між гравійною дорогою і нормальною, була лише в тому, що нормальну дорогу поливали смолою, хоч по факту це така сама гравійна дорога.
Дорога, практично всюди, гармонійно вписувалась в місцевий пейзаж.
Ще трішки фотографій краєвидів...
Визначним місцем дня, можна назвати водоспад - Детіфосс. Його висота сягає 44м., що всього на 9м. менше, ніж у Ніагарського водоспаду, а ширина - понад 100м. Детіфосс заслужено має звання - найпотужнішого водоспаду Європи.
Підійти до водоспаду близько - складно, через потужні бризки води, що потрапляли на сотні метрів. Надто сильне наближення, нагадувало крижану сауну.
З наступного оглядового майданчику, відкривалась неймовірна панорама чи то на геотермальну електростанцію, чи може на завод по добуванню сірки. Напевно дивно, але саме цей пейзаж вразив мене більше всього в Ісландії. Я назвав його постапокаліптичний індастріал.
Під вечір, сонце опустилось низько, що давало особливе тепле освітлення. Я не зумів стриматись і зробив цей кадр.
Кінцевою точкою нашого четвертого дня мандрівки - було містечко під назвою Хусавік. Це перша ніч, яку ми провели у кемпінгу. Цікаво відмітити, що в кемпінгах, особливо на кемперах, жили переважно люди трохи старші за нас. Ось наприклад на цьому фото ви можете побачити будиночок старого цигана.
Хоч день не був особливо багатий на визначні місця, та віддаль ми проїхали значну та й важкими дорогами. Вечеря і відпочинок - ось що нам було потрібно.
Нямі-нямі... Макарони із фрикадельками.... смакота.... а як смакує ісландський скур із помідормами... ммммм....
На такій смачній ноті, закінчився наш четвертий день мандрівки... У нас уже починався передоз враженнями і втома давалася чути...
А що із побаченого на знимках, сподобалось вам більш за все?
<< попередній день