Згадав собі я зоряні ті ночі

Як із бентежністю дивився в твої очі

А в тебе були місячні

* *

Здавалось, що ніщо на світі

Не зіпсує чудові п'яні миті

Навіщо почала блювати?

* *

Співають вранішні пташки
Я повертаюся додому

Так і не знаю, де мої труси

По мокрій вулиці йде божественна леді

Мабуть, прямує до своєї оселі

Леді обернулась - ніхуя вона не божественна

* * *

Ллється запахами чарівна весна

Гомін пташок чути здаля

А п’яний мудак насрав у під’їзді

* * *

Колись поєднала нас з тобою циганська спідниця

І люлька - любив оригінальних

Лиш згодом поняв, шо ти йобнута

Я пам’ятаю як було усе інакше

Як ми бісилися неначе чортенята

Як заливалися дешевим алкоголем

І обіймали одне одного як брата

Я пам’ятаю як жили ми не туживши

Як фестивалили все літо на проліт

І як мінялися речами, що для нас щось важать

І як сп’янілими дивилися на світ

Важкий наплічник був найближчим другом

Намет - найкращим із палаців

І ми сідали на ( Read more... )

Я напишу Тобі листа, такого ( Read more... )

У цьому світі часто відбуваються речі, які не мали би трапитися... за логікою нашого мислення... Отже світ не логічний ( Read more... )

Сидячи сам на сам з собою в напівтемній квартирі, слухаєш дихання своїх легень, які, якщо розслабитись, відпустити їх, живуть своїм життям, слухаєш стукіт свого серця, який ти не можеш ані стримати, ані контролювати. Вийшовши на балкон ти слухаєш звук міста - п"яний голос п"ятничних секретарок, шорох кота на смітнику і далекий звук мотору чорного ( Read more... )

Ти береш його до рук, а він такий холодний, такий манливий, так і хочеться доторкнутися до нього своїми гарячими губами. Ще кілька секунд насолоди руками і ти береш його до своїх губ... Момент... і твій рот заливає ця божественна рідина - ти в екстазі, хочеться ще і ще. Як добре, що він у тебе є - бутель Львівського квасу.

Зливаються у сутінках чужі бажання ( Read more... )

            Запалюючи другу цигарку він помітив дівчину, що також вийшла на міст і, очевидно, милувалася горами. Вона обернула голову і вони подивилися одне одному у вічі. Якось так повільно і невимушено вона підійшла ближче, проводячи рукою по перилу моста.

-          Чого такий нещасний?

-          Хто, я нещасний?

-          Ну ти. А на кого ( Read more... )

Ніч… Ти сидиш біля вікна.
На темній вулиці геть нікого вже нема.
Ти відчувєш, що тобі зараз щось треба,
Ніби-то в пошуках цього ти підіймаєш очі до неба.
Ще мить і ти візьмеш у руки нову сигарету,
Розглянеш її як якусь нову дуже рідкісну монету.
Ти береш її до губ, уявляючи себе збоку,
Якось так, по-ковбойськи, примружуючи око.
Підпалюєш, ( Read more... )