nash_zhenya - Історія №43
Весняний ранок у столиці був похмурим. Небо затягнуло хмарами, що аж ніяк не милували око людей, які поспішали на роботу. Сильні вітри несподівано змінили погоду за вікном, та Україна уже давно встигла звикнути до несподіванок. Звик і Женя. Він прокинувся у КИЄВІ!!!
Голова страшенно гуділа, ніби з перепою, але Женя знав, що проблема не лише у цьому. Пам'ять відмовлялася згадувати події вчорашнього. Для концентрації усіх мозкових резервів губернатор одягнув свій улюблений червоний шолом для перегонів і закрив забрало. Напруга зростала, зусилля Жені теж. Він входив у Матрицю способом досягнення нірвани. Іншими словами - завтикав у трансі.
Так, він з друзями вчора відмітив своє коротеньке перебування у столиці! Але ж шоб так сильно боліла голова???? Таке бувало лише коли довго сидиш з ворогами в одному приміщенні. Це частенько бувало при тісних контактах з реніоналами і дуже тісних з Нусьою Шуфричем. Картина почала вимальовуватись!!!!
«Йо майо, я ж вчєра 6 часов просідєл на засєданіі Кабміна!!! Ето ж просто жопа» - Євген Альфредович ледь не втратив свідомість від потоку голосів і картинок, що нахлинули на нього. Хропіння Цушка, солоденький голос Мороза, істеричний ультразвук Богатирьової, козляче мекання Азарова - все зв’язалося в одну картину і вибухнуло як атомна бомба.
«Еслі б нє шлєм, то мозгі уже б со стєн смивалі» - подумав Женя, отямившись. Він почухав потилицю… не досягши потрібного результату, зняв шолом і почухав потилицю ще раз. Полегшення наступило миттєво. «Даааа… вліплі ми вчора всє, вліплі… І Пєтьку жалко, он тоже єлі отсідєл там… кашмар» - Женю тіпнуло, він згадав бридке обличчя Толіка. Того самого Толіка, з яким провів незабутні дні в Японії.
Від спогадів його знудило. Так само нудило від політики уже і всю Україну.
Держава переживала спазми. Скоро і вона мала щось (а може і когось) виблювати.
Голова страшенно гуділа, ніби з перепою, але Женя знав, що проблема не лише у цьому. Пам'ять відмовлялася згадувати події вчорашнього. Для концентрації усіх мозкових резервів губернатор одягнув свій улюблений червоний шолом для перегонів і закрив забрало. Напруга зростала, зусилля Жені теж. Він входив у Матрицю способом досягнення нірвани. Іншими словами - завтикав у трансі.
Так, він з друзями вчора відмітив своє коротеньке перебування у столиці! Але ж шоб так сильно боліла голова???? Таке бувало лише коли довго сидиш з ворогами в одному приміщенні. Це частенько бувало при тісних контактах з реніоналами і дуже тісних з Нусьою Шуфричем. Картина почала вимальовуватись!!!!
«Йо майо, я ж вчєра 6 часов просідєл на засєданіі Кабміна!!! Ето ж просто жопа» - Євген Альфредович ледь не втратив свідомість від потоку голосів і картинок, що нахлинули на нього. Хропіння Цушка, солоденький голос Мороза, істеричний ультразвук Богатирьової, козляче мекання Азарова - все зв’язалося в одну картину і вибухнуло як атомна бомба.
«Еслі б нє шлєм, то мозгі уже б со стєн смивалі» - подумав Женя, отямившись. Він почухав потилицю… не досягши потрібного результату, зняв шолом і почухав потилицю ще раз. Полегшення наступило миттєво. «Даааа… вліплі ми вчора всє, вліплі… І Пєтьку жалко, он тоже єлі отсідєл там… кашмар» - Женю тіпнуло, він згадав бридке обличчя Толіка. Того самого Толіка, з яким провів незабутні дні в Японії.
Від спогадів його знудило. Так само нудило від політики уже і всю Україну.
Держава переживала спазми. Скоро і вона мала щось (а може і когось) виблювати.