Натрапила у Твіттері на цікавий текст. Тут:
http://www.mothering.com/community/a/letting-my-son-be-himself мама трирічного хлопчика описує любов свого сина до принцес, дівчачих плать і маминих рожевих футболок. Вона говорить про два суперечливих моменти: з одного боку, мама прагне приймати і любити сина таким, який він є - з його уподобаннями й
(
Read more... )
Comments 29
В школі змусять носити форму, а знайти яскраву куртку для хлопчика все одно проблема. То хай дитина собі тішиться, поки може.
Це така дурня, отой блакитно-рожевий поділ,маю знайомого, маскулінного до неможливості,сім"я,діти, військове звання, і от якось він одягнув під костюм світло-коралову сорочку, і я побачила, як йому личить цей колір,то чому ж людині не носити те, що личить?
Reply
а щодо кола спілкування, то вийди на вулицю - і там уже повно незнайомців. як можна всіх підготувати?
Reply
Я не бачу проблем і в пайетках, Мефодя іноді чіпляє бігуді на волосся, чи взуває мамині туфлі, а якось два дні принципово взував правий кросовок на ліву ногу. Ну, побавився - і повертається до звичного. А якщо забороняти - то може бути зворотній ефект.
Потім, читала не раз, що гомосексуальність закладена генетично.То, знову ж таки, скільки не виховуй мужність, а якщо в генах інше - нічого доброго не вийде. Я, наприклад, цілеспрямовано пропонувала Мефоді ляльки-постельки, хотіла, щоб дитина виховувалась гендерно збалансованою. А дитина потримала ляльку кілька хвилин - і гайда до джипів-поршів. Невідомо звідки в нього інтерес до викруток і молотків, в півтора року намагався викруткою ремонтувати свій велосипед. А чоловіка в хаті для зразку - нема. Щось мені здається, що гендерна теорія щодо іграшок - трохи за вуха притягнена.
Reply
просто відбувається підміна понять: дозволяти комусь бути собою означає визнавати право людини на самобутність і поважати його. коли ж особистість формується, то вона не є собою, а стає собою. і от допомогти (чи не заважати) стати собою - завдання батьків. це те саме, що прийтяни істерики за природу дитини і дозволяти їй істерити - на шкоду собі ж.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
скажу, в Любчика теж був такий період десь рік тому, що він просив одягти йому спідничку, один раз я навіть повелася і він ходив у ній цілий день і не хотів знімати, і потім просив ще. я вловила, що йому просто подобаються мої спідниці (десь в такому віці хлопці починають звертати увагу на протилежну стать, мама стає для них не просто мамою, а жінкою, якою вони захоплюються, це нормально). я йому пояснила, що спіднички для дівчаток, зовсім не загостроюючи на тому, що хотіти одягти спідницю це щось не нормальне. і все добре, він нормально до цього поставився.
я не за те, щоби висміювати особливості дітей і нав"язувати їм певні моделі силою, але допомагати дітям самовизначитися в такому віці, вважаю, треба.
Reply
багато хлопчиків люблять перевдягатися в сукенки. але це проходить.
мене вразило, скільки схвальних коментів під цим текстом.
Reply
Reply
Що ж до статті, навіть не знаю. Круто, що мама підтримує сина, але хз звідки ноги ростуть, може і її вклад в це є, свідомий чи ні.
Я зовсім непроти, щоб хлопчики нянчили ляльок, гралися в кухню (бо потім дивуємося, коли молодий тато не знає, що робити з новонародженим дитям і не вміє куховарити), а дівчата - в машинки й будівельників, проте має бути якась розумна межа. Яка вона - без поняття.
Reply
в цьому ж випадку - я вже десь вище у коментех писала - могла вплинути поява сестрички. звідси бажання стати принцесою - щоб бути для мами, як сестричка.
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
я трохи згущую фарби. проте забагато схвальних коментів до цього тексту.
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Leave a comment