якби я писала листа до діда Мороза, я би попросила, щоб люди більше почали цінувати життя. своє життя в ролі чиєїсь дитини, сестри/брата, друга, половинки, матері/батька. не ховаючи очі, говорячи про його єдиність, не соромлячись своїх вчинків, а щоб отак от щиро і все найближчим. хіба то є любов і самоповага до себе, коли ти дозволяєш собі все, не ( Read more... )

кінця світу не буде ( Read more... )

іноді мені здається, що я можу написати пісню. без слів, без музики, без мотиву, але з мотивацією. з мотивацією грати поглядами, додаючи трохи емоційного фону. торкатися твоїх вуст пальцями, як струн, заплющувати очі і просто рухатися в такт ейфорії. ритм мелодійної тиші в сполучені з всім несказаним, але очевидним
вже час. я впевнена, вже час

вперше за семестр прийшла на лекцію з літературного стилю (так по-модному у нас в ІЖ називається зарубіжна література). зрозуміла, що у нас прекрасна викладачка. читала нам "душечку" Чехова. а коли відривалась від книги, то продовжувала говорити так, ніби читає текст напам’ять десь в провінційному, мляво освітленому театрі, де тканина з оббивок ( Read more... )

моя осінь більше не пахне минулим. чи то холодно, чи то тепло. відчуття передзастуди десь крутиться в барабані подій і загруженості, а помічати його і не хочеться, і не можеться. постійно спішиш кудись, по щось, для чогось, але не до когось. і найдивніше, що втягуєшся в цей стан. починаєш відчувати власну самодостатність. вислуховуєш всі поради(і ( Read more... )

навіть маленька краплина кави, що вирвалась з прозорого кільця філіжанки і втікла від моїх губ, тече по грані, як краплина дощу з присмаком молока. мені подобається ця погода. хоча ноги спершу промокають до нитки, потім пронизуються холодом. вітер куйовдить волосся так, що розлітається ніби й надійний пучок. пасма спадають на щоки, а запах дощу і ( Read more... )

літо ще не закінчилось, а мені вже хочеться підбити деякі підсумки. ніби склянка емоцій вже повна і вони ллються через край, приємною прохолодою стікають по долонях та ногах, рятують від спеки

за це літо я стала багатша на гордість. на гордість до своєї країни, на рівень, на який вона претендує
насамперед Euro-2012 і місяць шаленного футбольного ( Read more... )

знаєш, ти єдиний хлопець з яким я не боюсь нічого планувати. бо навіть якщо все піде наперекосяк, це означатиме, що все склалось значно краще ( Read more... )

коли я була маленькою, моя мама працювала бухгалтером в аптечному управлінні. коли я приходила до неї на роботу, мене завжди підгодовували гематогенами, аскорбінками та вітамінками С. з того часу мені імпонують фармацевти ( Read more... )

на вулиці невимовна спека, а мене чомусь тягне у небо. білі ріденьки хмари здаються такими бажаними і прохолодними, що хочеться вкриватися ними на ніч, а вдень ліпити сніжки і бавитися, поки вистачить сил ( Read more... )