Originally posted by
silverandglass at
нічого, що змушує Ти пишеш - вітер приніс на поріг пісок,
І щось над морем таке цілий день, як сутінь,
І чорні риби прямують на схід навскок,
Навскіс у просторі синьої каламуті.
І день тобі взагалі як недобрий сон -
Глевка самотність намотує слиз на раму.
І присмак сліз, і мокре пір’я вор́он.
І це мабуть, й усе, що тепер між нами.
(
Read more... )