( Read more... )

Говорячи про неї, речення зазвичай починають так: "Вона була донькою столяра із Києва - і прем'єр-міністром". Але не це, зовсім не це, визначає у цій жінці - Жінку. Мудру. Люблячу. Терплячу. Турботливу. Вона була однаковою для своєї родини і для країни, яку виростила незгірш за доньку та сина. Вона так само хвилювалась і не спала ночами через ( Read more... )

як виявилось, наш сусіда, пан доволі літнього віку, нещодавно одружився, кинув свій заміський будинок і перебрався і місто, до коханої. на всі репліки і питання сусідів, бажаючих попліткувати, відповідав обширно і змістовно.
- тепер хлопці не хочуть дівчат любити, дівчатам теж хлопці не особливо потрібні. а я не такий, мені любові треба. так що, ( Read more... )

оо, я вмію.
розповісти про весну, про те, що слива у дворі навпроти будинку розцвіла білим, ніжним, полум'яним (через призахідне теплюще сонце) цвітом.
розповісти про те, що хочеться вірити у дива, що варто це робити, що вони бувають і трапляються.
розповісти про цвіти, що стоять у чашечці з Вінні Пухом, який підпер свої пухнасті щоки лапками від ( Read more... )

моя весна ніколи не приходить за календарем.
це може бути лютий, січень чи навіть жовтень.
надворі може бути ніч.
по дашку заскленого балкону може весело тарабанити дощ.
весна може прийти з неочікуваними підсніжниками чи чашкою кави, розпитою з татом на кухні. весна може прийти тоді, коли в аудиторію університету несподівано пробивається промінцями ( Read more... )

Я пробормотала, что прошу прощенья, села на свое место и начала думать, в чем же мое преступление. Я никогда не училась читать нарочно, просто как то так выходило, что я каждый день без спросу рылась в газетах. А может, я научилась читать за долгие часы в церкви? Не помню, было ли такое время, когда я не умела читать псалмы. Если разобраться, ( Read more... )

бабця завжди казала, що дякує Богу за дім, їжу і те, що про неї піклуються.
в подвір'ї її дому по вулиці Франка у місті Коломия стояли й стоять по нині кілька великих сміттєвих баків, де викидали дуже часто не лише побутові відходи, але й залишали старі дивани, вішали одяг на паркан, клали збоку черевики. в дворику постійно були бездомні, які шукали ( Read more... )

я обожнюю здатність жж показувати записи кількарічної давності. з купою справ на голові сіла, переглянула січень 13-го та 14-го. яке воно тепер усе далеке, не вічне і миттєве. і яким важливим до болю видавалось тоді.
починаючи від снігу над колишньою фабрикою шоколаду, закінчуючи нічними сповіданнями та розмовами з усіма "опозиціонерами серцевості ( Read more... )

жж іноді викликає у мене кризу жанру. я сідаю з тисячами думок, перестрибую з однієї на іншу, і в результаті починаю писати, витирати написане і знову викладати ідеї та пояснення ( Read more... )

Привіт.

Іноді мені здається, що я знаю вас, немов себе саму.

Я знайома з Мімі, слухаю, як щовечора вона каже: "Джоне, гітара - це чудове хоббі, але не спосіб заробляти гроші". Допомагаю ховати від неї перші вірші-пісні під подушку, і вигадую відмовки, бо вона їх зрештою знаходить. Разом з Джоном ми носимо окуляри. Ми бачимо кольорові сни, іноді ( Read more... )