Згадую ті часи, коли влітку читала за місяць мінімум 45 книг і сумно зітхаю. 2015-тий виявився не надто плідним, якщо підвести загальний підсумок - всього 49 книг, однак які ж вони були... вартісні, цікаві, веселі, філософські, релігійні, біографічні...

Книги я обираю безсистемно (або ж як Марта Квест Лессінг), чим іноді дивую друзів та рідних, ( Read more... )

( Read more... )

Якось так повелось, що рік в мене завжди починається не надто весело. Наприклад, цьогоріч не було традиційного відкриття шампанського під удари годинника. Зате було вимкнення світла на декількох вулицях водночас за дві години до початку нового відліку, а вранці першого січня першими людьми, що переступали поріг багатьох будинків в тихому куточку ( Read more... )

Булгаківська Маргарита, заколисуючи хлопчика, розповідала про одну жінку,

яка була надто довгий час самотньою, не мала дітей, а потім стала злою.

Щось схоже можна сказати про Ванесу, героїню Анджеліни Джолі Пітт з нового фільму На березі моря.


( Read more... )

Жив десь у світі маленький хлопчик. В нього була своя планета. Вона була трішки більша за нього самого, і хлопчик міг спостерігати за заходом сонця хоч двічі на день. А одного разу він спостерігав за ним аж сорок чотири рази, всього лишень пересуваючи свій стілець з місця на місце.


( Read more... )

якби я була письменником, то сказала б собі, що дійшла до останньої стадії - не пишу ні в блог, ні в щоденник. навіть на дрібні смс-замітки, які писалось коли була трохи меншою і більш фантазійнішою - нема часу ( Read more... )

катастрофічно не вистачає двох днів на тиждень, аби привести до ладу думки і себе ( Read more... )

найбільше у цьому світі я не терплю раптові зміни. все має бути розмірене, плавне, поступове, трішки осмислене і впевнене. але, як завжди, це відбувається, в житті (моєму, принаймі) все робиться з точністю навпаки ( Read more... )

Моє дитинство, про яке трохи смішно говорити, коли тобі вже виповнилось 1/5 століття, повертаються знову. Короткими вересневими ночами, довгими дощовими днями і книгами, які відроджують лише найкраще в душі ( Read more... )

За роки студентського життя у кожного представника цього роду виробляється кілька звичок: спати де покладуть, їсти що дадуть і жити де приймуть.

Причому ці звички настільки відточуються і стають настільки майстерними, що після п’яти років спудейства (кому повезе, то й після чотирьох), їх викоренити важко а іноді й узагалі неможливо.
До чого ж я веду ( Read more... )