-
(Untitled)
Цьогорічні Проводи - під знаком Майдану . Родичі київські один з перед другого розповідали, як там було. Брат в четвертих перевіряв, чи вміє Мефодя казати "Слава Україні!". Дядько, наш принципово аполітичний дядько, який в студентські роки, коли всі ми записувались в Рух, ходив на спортивну секцію і вивчав Карнегі, тепер стояв на Майдані від ( Read more... ) -
(Untitled)
Іноді я переживаю, що недостатньо авторитетна для свого сина. Що він сам вирішує, гратись йому чи дивитись мультики, і нагадує мені, що потрібно купити. І на який майданчик йти на прогулянку. І якщо зникло світло - він каже: "Мама, подзвони дяді", тобто, виклич електриків. А сьогодні ми ходили в Макдональдс, знову ж таки, його ініціатива, і мирно ( Read more... ) -
(Untitled)
Навіть не знаю,скільки вже я регулярно не пишу в ЖЖ. З кожним днем все важче почати, і все важче писати. Тренування - наше всьо, без нього будь-які навички втрачаються. А , між іншим, я була двічі в селі, залишила Мефодю з бабунею і зробила марш-кидок на один день. В Шевченковому біля школи побачила діток, які бавились на перерві. Гукали:"Катю, ( Read more... ) -
(Untitled)
Мефодя приніс мені фіалку... Діти на майданчику нарвали в садочку біля музею фіалок і охоче обдаровували всіх бажаючих ( Read more... ) -
Для тех, кто в России. Дайте нам жить!
Originally posted by nikitanik at Вакарчук, "Лелеки" (2007 рік!) - пророцтво
Звили давно гнізда лелеки
І близькі мої стали далекими
Вклеєні фото на пам’ять
В наступний альбом
Хлібом одним ситі й напоєні
Часом болять рани загоєні
А кому мало як завжди
Сидять за столом
Приспів:
Дайте нам бути такими, якими ми є
Дайте нам спокій від ваших щоденних атак
Дайте ( Read more... ) -
(Untitled)
Так душі наші наче неживі пустилися в осінні перелети, коли відчули: найдорожчі мети на нашій окошились голові. -
(Untitled)
Що вам написати? Оце зараз видала моя підсвідомість підказку, вивчені у школі рядки з Тичини:
Та нехай собі як знають, божеволіють, конають - нам СВОЄ робить.
Робімо СВОЄ. -
(Untitled)
Як вам живеться, друзі мої? Тривожно? Пост-травматичний синдром наздоганяє?
Я вранці прокинулась і подумала, слава Богу, сьогодні нікого не вбили. Не треба бігти до телевізора і шукати пряму трансляцію з Майдану, з вогнем і пострілами.
То і слава Богу, що так. Що не вбивають.
Все інше подолаємо.
Розчарування неминучі, не сподівайтесь, що буде -
(Untitled)
Я все намагаюсь собі пояснити, як воно сталося. От пекли імбирне печиво на Різдво. От впорядковували альбом Мефодіних фотокарток ( Read more... )
Click to view