Розкупорений вирій
Закликає птахів.
Я надміру був щирий,
Я інакше не вмів.
Мені треба, щоб поруч
Бігли ніжність і сміх.
Ніби ластівок хворих
Я любитиму їх.
Хай говорять невпинно:
Не надійся, не мрій,
Що той сміх швидкоплинний
Буде схожий на твій.
Не надіюсь, а вірю,
Я до цього змужнів...
Розкупорений вирій
Закликає птахів.
(
Read more... )
Comments 18
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
дякую!
Reply
а вірш гарний :-)
Reply
Reply
Leave a comment