(8).

[shepita]

на весіллі ніби має бути весело, але так не було. більше про це не буду, бо через місяць мене чекає ще одне, а я, взагалі, вважаю, що це найнепотрібніша на світі річ. дуже сподіваюся, що там буде інакше. принамні, мене приваблює сама Качанівка, де відбуватиметься церемонія. бо відвідування загсу зовсім не сприяє бажанню потрапити туди ще хоч раз

Comments

[vidlunnya]

Думаю, яку б пом"якшу фразу підібрати, щоб була еквівалентом "весілля - це жах" ;) Але з РАЦСом, тітками-бабками із півметровими зачісками-начісуваннями, театрально поставленим голосом, пафосом, завченими і завжди однаковими текстами - це справді жах. Пишаючись, доповім, що під різними приводами уникла як мінімум 5-и весіль :) А там, де не уникла, була зануджена до напівпритомного стану.
Але Качанівка - то інше, вона чудова. І навіть якщо не сподобається весілля, можна лишитись у парі ти+Качанівка, чи ще пляшечку чогось позичити зі стола, щоб було тріо. Я б у Качанівку хоч зараз і то без весілля.

[shepita]

так-так, за Качанівкою я вже теж засумувала. але там буде лиш урочиста церемонія, саме святкування деінде, а тому усамітнитися там не вийде. ну хіба на кілька хвилин)
а мене от зараз в тому РАЦСі навіть не театральний пафос вразив, а його відсутність. довелося чекати близько години, щоб за п*ять хвилин їх розписали, і за цей час я набачилася стільки несмаку, що навіть не знаю, як про це говорити. тому краще промовчу.
а що мене справді турбує, так це весілля мого двоюрідного брата, яке ніби теж скоро має відбутися і на яке я точно вирішила не їхати. боюся, мої родичі мені цього не пробачать.

[vidlunnya]

Згадала одну фотосесію, бачену в Інеті. Там відфотографовано весілля у ретро-стилі в маєтку за архітектурою схожому на Качанівку (але десь у Росії), а за рівнем розрухи на ті, по яких я подорожую. Дуже стильно: усе, що було колись помпезним, облуплене й пошарпане і серед того квартет живої музики, ну і молодята (куди ж без них) в ретро.

[shepita]

я теж думала про те, що весілля мають бути якісь особливі. мені чомусь уявляється, що під вінець треба їхати на чомусь такому:

[anonymous]

я от згадала одну свою втечу з весілля. воно було в якійсь помпезній хаті-ресторані на околиці Львова. брата молодого теж мучила думка "шо я тут роблю" і ми пішли звідти на пиво. пили під якимсь стовпом, де бігали брудні діти) О.

[shepita]

це точно мало бути цікавіше)
як подумати, на скількох весіллях тобі довелося побувати, то аж шкода тебе, бідаку. добре, що в мене не так багато братів і сестер. за це я навіть починаю їх більше любити.

і ще цікаво: тебе родичі теж завжди питають, коли оце вже й ти вийдеш заміж?

[anonymous]

та не так вже й багато їх було. в дитинстві я дуже хотіла ходити на такі штуки, а ніхто не запрошував, а от як тільки мене це менше почало цікавити, відразу й почалося. хоч загалом на можу сказати, що мені аж так сильно вони не подобаються. щось в них є таке дивне, що мене заставляє все ж часто на них погоджуватись (в якості гостя). сама не знаю, що. так само є з тими зустрічами випускників-випускними і прочім. часто погоджуюсь, а в процесі дійства не можу зрозуміти, шо мене до того спонукало і каюсь щиросердно(або втікаю, то більше помагає). може просто відсутність ума.
а щодо питань, то задають, звичайно. в основному або далека родина, на яку я чхала, тому відповідаю по-всякому, або кусок найближчої, а саме бабця, на яку я не чхала, і якій сказати "заміж? а нашо?" не можу, бо її то сильно схвилює. тому просто морожусь. думаю, морозитись-важлива захисна реакція організму. і свого, і чужого)

[shepita]

я ще на жодній зустрічі випускників не була. навіть не знаю, чи я туди хочу.
з родичами мені завжди важко. і скоро я лишуся одна така непристроєна серед своїх братів і сестер. а на питання я би радо відповідала, що вони недобрі й непотрібні, бо навіть якщо що, то їм я все одно про це не скажу, але не можу. тому так, дурнувата посмішка - це те, що мене завжди рятує)