про цукерки занадто

[shepita]

до мене підходить маленька дівчинка і хоче розказати таємницю. її очі великі й дивиться вона зачаровано. а я дивлюся майже налякано. про що вона може розказати? про котика чи ляльку? але я не хочу слухати. що, як я не зможу зрозуміти або мені стане смішно? що, як мені не вдасться серйозність, і вона відчує цю фальш? а це їй з цим миритися. і їй

Comments

[anonymous]

о, як мені знайоме відчуття, що я не розумію цю дитину (тобто кожну), що я не знаю, що вона хоче, що я хочу зробити для неї щось добре, але я НІЧОГО про неї не знаю. я при них дуже через це комплексую( О.

[shepita]

думаю, про свою дитину ти би знала все.
до певного віку.

[anonymous]

а попередній пост всі, як і я, більше не коментують, щоб зберегти магічність числа 8?

[shepita]

я теж про це була подумала. але на увазі малася зовсім не вісімка, тому якщо хочеш щось відкоментувати, то дуже прошу:)

[anonymous]

я розумію. але, думаю, нумерологи нумери вбачають навіть у сплетінні гілок на деревах) а тут на увазі тре мати знак безкінечності?

[shepita]

ну, навіть не знаю, чим тебе винагородити. подарунок для тебе в мене вже є, вино теж далі чекає, може, підкажеш?
але просто приїдь уже. бо так досидишся, що я знову буду перша.

[liohkaja]

дзеці часта адчуваюць і бачаць тое, што дарослым у вока не кінецца ніколі)

[shepita]

так, тому я і люблю дітей)
хоча, мабуть, правильніше сказати, що я їм просто заздрю. бо любити їх легше на відстані, так само, як і більшість дорослих.