***

[shepita]

вона йшла навскіс по тротуару, ледь не зачіпаючи перехожих, які, зрештою, самі намагалися її оминути. потім вийшла на дорогу й так само навскіс намагалася перейти проспект Возз'єднання. однак машини були впертішими, і їй це не вдалося. не зупинившись ні на мить, вона незворушно почалапала в бік Тампере, тягнучи за собою величезні, очевидно, на

Comments

[shepita]

хто-зна, мабуть, що так.
від згадки про інше життя стало якось моторошно.

[shepita]

певно, ні. але дивно, скільки б разів я не звертала уваги на бомжів, ніколи особливо не замислювалася над їхнім життям, ні колишнім, ні нинішнім. а дивлячись на ту з трояндою подумала, що аристократичність - це має бути вроджена риса.

[morning_traffic]

вчора саме подивився фільм, який, подумав тоді, саме про це.
згадав, що пару років тому мені здавалось, що люди довкола стають усе красивішими. потім це відчуття якось минуло.

[shepita]

а що за фільм? у мене чомусь не відкривається (*я чомусь не дивуюся)
наше сприйняття зовнішнього, вочевидь, залежить він стану внутрішнього. не знаю. краса ж теж різна буває.

[morning_traffic]

фільм De Jurk - "Сукня". про те як плаття, переходячи від людини до людини, міняє їхнє життя. на гірше: люди довкола не можуть спокійно бачити живу красу.

про друге - так, все так.

і ще

[morning_traffic]

гарні теги

[vidlunnya]

Для мене краса спрацьовує тоді, коли її носій цього не усвідомлює. Може, тому рідко спрацьовує.

[shepita]

гм, часом важко збагнути механізми твого мислення )

[morning_traffic]

о, я, здається, розумію. мені теж десь так.

[shepita]

а я не розумію.
мається на увазі, що краса не може бути на показ?
чи що хтось не має бути свідомий своєї краси? тоді що поганого в такому усвідомленні?
і взагалі - про яку (чи чию?) красу ми говоримо?

Відлунь, це й до тебе питання.

[olya_verbytska]

дуже красиво написала.
бомжі не завжди були бомжами. і ця квітка - ніби щось з минулого (а може для тієї жінки вона означала щось інше?)
мені завжди сумно бачити таких людей, бо я знаю, що все могло би бути для них по-іншому, якби не якась миттєва слабкість, хибний крок...

[shepita]

дякую.
знаєш, я ніколи не задумуюсь над життям бомжів, це мабуть така захисна реакція психіки, від того мені й не шкода їх зовсім. але добре, що якісь речі мені нагадують, що вони люди такою ж самою мірою, що й решта. до того ж здатні так тонко відчувати красу, а це вже точно не всім притаманне.