про т. зв.

[shepita]

якось у дитинстві я загубилася. ми дуже довго жили з батьками в гуртожитку, де не зачинялися двері. коли хтось був удома, звісно, хоча часом - і коли нікого не було. і от я поверталася від сусідів, сплутала поверхи й зайшла в чужу кімнату. шафи в усіх були однакові, гуртожитські - вбудовані, величезні й білі. розташування решти меблів неохоче

Comments

[vsurovyi]

цікаво.

[shepita]

губитися страшно.

[kasstrula]

нагадалося.
я теж губилася. чи є хоч одна дитина/людина, яка ніколи в житті не губилася?

це сталося у селі. там у нас була дача. пам"ятаю, тоді була препаскудна погода. дощ осінній, такий, що шмагає і коле всюди так, що аж судомить. болото, бездоріжжя. я пішла сама до нашої машини, яка стояла на трасі. йти виявилося довше, ніж гадалося... йти через байраки і кладовище. от на кладовищі тому я й загубилася... мене шукала вся родина. а я тим часом пережила 3 години жаху і холоду (майже замогильного. хе-хе)))

[shepita]

йой, твоя історія насправді значно страшніша. і хоч кладовища ніколи не викликали у мене страху, але й у дощ я там теж ніколи не була.
важливо, щоб у таких ситуаціях тебе хтось шукав.

[morning_traffic]

колись, роки два тому, по роботі був на великій сільськогосподарській виставці в Експоцентрі. Вже коли збирався йти, з усіх гучномовців стурбований дядько (по голосу можна було відчути - засмаглий кремезний фермер, можливо, з Півдня. середнього віку) почав кликати свого малого. він так відчайдушно це робив - це сильно відчувалось у голосі. "До фонтану! Підійди до фонтану, там де ти був. Я буду тебе там ждати".
Це була дуже світла мить, насправді. Я так і не знаю, чи знайшовся малий, але сподіваюсь, що все гаразд.

А хотілось написати це: в тебе заголовки постів схожі на торці журналів Esquire чи "Київська Русь". Там на кожному з них - фрагмент малюнка, який збирається протягом року.

[shepita]

мені подобається, як ти у всьому вмієш побачити щось добре. мені б так навчитися.
так, губити когось теж страшенно страшно.
і ще в тебе дуже багата уява ).

[morning_traffic]

навряд чи я вмію багато, але все, що є - для самозбереження, звісно.
з хлопчиком у мене навіть аудіозапис зберігся ) ось він
згадалось, що одна подруга, коли прощається, каже "не губімося" - і це же добре.

[shepita]

самозбереження - це, певно, не тоді, коли хочеться залізти в шафу, і щоб ніхто і ніколи тебе не знайшов ).
у голосі тата сам відчай, мені від того страшно. і ніхто мене зараз не переконає, що в його стурбованості можна добачити якусь світлість.
а подруга гарно каже. правильно.