мій дідусь мріяв про Землю Франца Йосифа. збирався туди поїхати, збирався переважно, коли щось в житті не складалось. тоді витягав валізу й мав серйозні наміри. здіймав галас, прощався з дітьми. не знаю, що його кожного разу спиняло. може, бабусина на те іронічна згода абощо
(
Read more... )
Comments 10
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
Reply
(The comment has been removed)
мене ж переважно тягне на Південь, на Балкани, але Ви так гарно написали в першому коментарі, що тепер думатиму і в північному напрямку, це точно.
Reply
А взагалі, дали би мені зараз на тиждень-другий таку землю, де нема диплому, де нема дедлайну, де нама вічного почуття провини невідомо перед ким, вічного наздоганяння втраченого часу і почуття паніки, що не наздоженеш. І ще там не має бути Інтернету.
Reply
але від почуття провини нікуди не втечеш: наші монстри - тільки наші. (хоча ясно ж, що ми з дідусем теж інакше це собі уявляємо). але мене турбує, що у Тебе взагалі є подібне почуття, бо не мало би бути. приходь до мене писати писанки, це дуже спокійне заняття.
Reply
Reply
та зрештою, приходь і після Великодня, я теж до неділі вже не сяду за писанки, купа роботи. поки притримаю для Тебе ще один писачок.
Reply
Reply
Leave a comment