Для тих, хто не бачив найпершого поста з поясненням, що до чого, нагадую, що це така собі невеличка серія в моєму журналі про всіх тих дівчат, яких я може й не кохав, але які залишили відбиток у серці і якось змінили мене. Всі пости можна знайти за посиланням
«Дівчата в моєму житті» :)
* * *
Наступна цікава історія, про яку, як мені здається,
(
Read more... )
Comments 10
Reply
Reply
Юрчику, ну як так можна?)
Reply
Reply
Reply
Ні, я виклав лише одну тому, що лише одну я й вкрав. Старих фото не маю, і де взяти - гадки також немає. Хіба що вона сама прийде і запостить у коментах :)
Я б не зв’язував силу чи слабкість чоловіків до черевець, залисин, згаслих поглядів і плаксивих губ, однак йшлося про ненависть до "нерішучих" а не до "слабких". Як на мене, то трохи інші категорії: нерішучі мало діють, однак слабкі й наміру діяти не мають.
Чому ти думаєш, Аноніме, що у Тенетах всі натяки - фікція? Слово може зробити не менше, а то й більше, ніж порух рукою. Інша справа, що "коли вона мацає тебе за сідницю" - це натяк настільки товстий, що навіть тонкий :) І звісно, що висловити такий натяк письмово досить важко :)
Назва виплила з наявності у неї в ті часи етно-барабанчика. Він напевно й не був африканським, проте "африканський барабан" звучить ясніше, ніж "етно-барабан".
Reply
Reply
ЖЖ не вистачає кількох гарних програмістів і дизайнерів, які б змогли остаточно викинути всю спадщину кінця 90-х і привести його до сучасного рівня. Хоч я й люблю простоту сайтів тих часів, однак мутант із частин web 1.0 та web 2.0 має слабку життєздатність. А щодо аудиторії, особливо молодої, то в неї просто "немає часу" читати і писати. Легше ж твітнути якусь нісенітницю чи заінстаграмити своїх любих друзів. Писати зараз "не модно". Проте помічаю в ЖЖ все більше людей середнього і старшого віку - єдина з ними біда, що люблять найбільше обговорювати, як добре жилось при СРСР.
Reply
Leave a comment