-
(Untitled)
Just vanish. Like you've never existed at all. No bloody trace of your filled with sorrow pitiful existence. Not a hint. Not a clue. Just a void not remembered, just a blank space. Like you've never born ( Read more... ) -
Мій найепічніший сон
При розмові із подругою випадково згадався один з моїх снів, що запам’ятався мені як найбільший тривалий і з найбільш розвиненим сюжетом з усіх, що мені коли-небудь снились. Виявилось, що цей сон я вже колись переповідав іншій подрузі, і в мене ще залишилася історія нашого чату, яку я і публікую тут.
( Зануритись ) -
don't take it personally, babe, it just ain't your story
Якось дивно повертатись до писанини з постом про візуальну новелу в анімешному стилі, вам так не здається? Візуальну новелу з такою дивною і довгою назвою, як don't take it personally, babe, it just ain't your story (англ. «не зважай, крихітко, це просто не твоя історія»).
( Read more... ) -
Мої демони
je mors lentement, au ce moment-ci du langueur monotone de mes pensées
one two three four, one two free tour, number nine, number nine!
результатом онтологической неопределённости является топологически неправильный континиум экзистенциализм-тоталитаризмДивні думки переслідують мене останнім часом, не даючи спокою, спустошуючи душу: наче на мене ( Read more... ) -
Velvia's magic
Velvia - це слайдова або ж діапозитивна плівка виробництва всім відомих японців Fujifilm. Її було представлено у 1990 році, і вона просто-таки підірвала ринок професійних фотоматеріалів своєю передачею кольорів: яскраві, насичені (може й занадто), однак зовсім нові, яких до того часу ще не було. Кажуть, що Velvia вбила Kodachrome, чи не ( Read more... ) -
Рідний Львів
Я давно вже не писав нічого, навіть фотографій накопичилось вже стільки, що викладати їх окремо з кожної плівки було б занадто. Тому зроблю кілька підбірок. Сьогоднішня - про Львів.
Leica M3, Summitar та Индустар-22, Kodak T-Max 100 та Arista Premium 400
* * *
Виходячи ввечері 15 серпня з експресу на львівсткому вокзалі та вдихнувши дещо ( Read more... ) -
Гра в слова
Хто ти? Де ти? Стою на розі узвозу вже хвилин зо п’ятнадцять, дві тисячі літ я чекаю. На тебе. На тебе? На небо, на зебрі ковтнув п’янке світло брунатних і тьмяних ліхтарів протилежного боку вулиці. Милиці потилиць перехожих м’яко стікаються у чорний нескінченний, незліченний потік ніг і голів у лапи загребущої долі.
Хто ти? Де ти? Чи варто ще ( Read more... ) -
Літний дощ
Надвечір сидиш собі у м’якому старому кріслі з вицвілою обшивкою, п’єш каву з корицею з глиняної філіжанки і думаєш про далекі краї, близькі часи і фотографії, аж раптом - вибух за плечем. Грім. Чорна важка хмара раптово з’являється з-за даху сусідського будинку, грізно вітаючись із тобою. Спочатку ігноруєш її, бо що там якась хмара, коли ковток за ( Read more... ) -
Козятин
Чотирнадцятигодинна подорож залізницями і дорогами України в електричках підвищеного комфорту й стрибучих маршрутках - всього майже півтисячі кілометрів - так я провів минулу неділю. Їздив я до Козятина - невеличкого містечка, районного центру у Вінницькій області, а також ресторанного комплексу «Гостевія» за п’ятнадцять кілометрів від Вінниці. Це ( Read more... )
