Хто ти? Де ти? Стою на розі узвозу вже хвилин зо п’ятнадцять, дві тисячі літ я чекаю. На тебе. На тебе? На небо, на зебрі ковтнув п’янке світло брунатних і тьмяних ліхтарів протилежного боку вулиці. Милиці потилиць перехожих м’яко стікаються у чорний нескінченний, незліченний потік ніг і голів у лапи загребущої долі.
Хто ти? Де ти? Чи варто ще
(
Read more... )
Comments 2
а взагалі-то кльово, молодець!
Reply
Reply
Leave a comment