(Untitled)

[snigynka]

ото читаю зараз про Буша. а там про Хусейна, бен Ладена. і ото полізла у вікіпедію почитати детальніше про Хусейна, а там його фото у трирічному віці... карочє, то напевно все гормони ну і усвідомлення всього того через призму дитини. от вони ж ангелята. чисті і прекрасні. з блискучими очками, яких тільки обнімати і цілувати. в яких стільки любові

Comments

[strybunochka]

цікаво...

[snigynka]

що саме?

[strybunochka]

Я просто ніколи не замислювалася, що усі милі створіннячка - діти - згодом виростають у різних людей: комусь бути вбивцею, а комусь святим. І кожен же має вибір, ким стати... А мріють дітлахи бути льотчиками, космонавтами, лікарями і вчителями. Як же підступно підкрадається зло і селиться в душах, у серцях... Справді, чому так?..
Хочеться раю, де вже не буде у нас зіпсованої гріхом природи...

[snigynka]

ти знаєш, хтось має вибір, а хто напевно не дуже. є же ж ще умови, в яких росте дитинча. якщо воно з дитинства бачить зло, жорстокість і т.д. то вибору 99%, що ніякого. це буде або зламана психіка, або ось такий організм, бажаючий виживати за будь яку ціну, який буде робити те саме.
не знаю, часом мені від цих думок хочеться сісти і плакати. але що це змінить :) так воно мусть бути в цьому світі до певного часу...

[natyak]

є теорія, що всі діти народжуються чисті, як аркуш паперу. воно то так, але тільки частково. мені здається, що характер - вроджений. а от як він розвивається і що з того вийде - справа виховання й оточення.

[snigynka]

ну так. і я ж про це

[smijana]

О, ти ростеш.. сама до таких глибоких думок доходиш і така уважна до світу.. :)
Ти все правильно кажеш, все так і є.. саме розуміння того що всі приходять у цей світ з чистими очима і бажанням притулитися до мами і любити - дає можливість відчути що засуджувати людей не варто, і "не суди і не судимий будеш" із незрозумілого "наказу" перетворюється у співчуття до скалічених сердець, психік, душ.. які могли би бути іншими якби все було по-іншому.
Про це, звичайно, забуваєш в той момент коли тобі особисто від людей боляче.. але як тільки той перший біль відступає - з'являється місце для розуміння, а взагалі і любові до всіх - через оте дитинство і однакову беззахисність всіх хто народжується і приходить у світ.

[snigynka]

так. часом як бачу якогось бомжа чи алкоголіка - теж хочеться заплакати. розумію про що ти пишеш на всі сто. як би то ще навчитись взагалі нікого не судити...

[smijana]

Воно саме приходить, потихеньку, з такими от думками..
а "взагалі" - то мабуть і не потрібно. адже треба якось правду від кривди відрізняти.. :)
Але коли отак по-іншому на світ людей дивишся (загалом) - якось легше стає жити (загалом), бачиш у кожному скривджену колись давно світлу дитину, а не монстра.

[snigynka]

мені навпаки чомусь тяжче від цього усвідомлення. дуже шкода цих світлих дітей і тих людей, які з них виростають. чи їм таким добре?... я вже мовчу про оточення, яке теж від них страждає...

[fleur_de_louis]

психологічні травми роблять їх такими?

[snigynka]

угу... любити діток тре. по розумному, звісно... там нижче уривок з вікі про його дитинство... сумно це все

[fleur_de_louis]

угу. читала.