(no subject)
В інтернеті вже достатньо себе похвалив,
Позитив друзям покидав,
з блогерським гулянням-бродінням закінчив,
На бальні танці поновився (а що? Треба худнути).
за ум, за голову узяв.
http://stefan-blog.livejournal.com/219514.html
http://stefan-blog.livejournal.com/185338.html
http://stefan-blog.livejournal.com/23856.html
http://stefan-blog.livejournal.com/21006.html
http://stefan-blog.livejournal.com/205580.html
Bad рифма, зовсім бед
а що було до цього?
По інтуїції телевізор вмикаю -
Цитати не йдуть із голови,
Враження від снів наздоганяють,
Куди я йду - відомо лише Тобі.
(рифма будується за принципом «що перше попало», а далі вже «якось викрутимось»)
Паралелі йдуть усюди,
Враження, що мимохіть,
прославився поміж редакторськими колами,
хоча нічого не зробив, уявляв - хтось, мабуть, розповів,
вдома знаки чи випадки стрічаються,
думав барабашка - а це моя сестра,
предмети наче «під ніс» потрапляють,
«усе щось значить»,- це моя голова,
Букетом хоч тричі гамселить (Табачнику, Мадонні, потім в коридорі вдомів)
то наче сила віра зреалізувалась моя,
здавалось, що настала певна книжна реальність,
і в цьому є участь якась моя.
В інтернеті останнім часом стільки дурні писав -
Співпадіння слів-сюжетів на диво собі мав.
Й без того раніше бавився до прирівнянь,
з яким героєм що б не ставало - все про своє життя осмисляв.
Все збулось наче в мрії - хоча я цього напряму не хотів,
Усе огорнуло як в добрім сні позитивом - цікаво, чи не один я це помітив.
Тепло охоплює усюди - в ньому як у кулі,
Любов ллє всередині та ззовні,
чогось, однак, не вистачає.
Не зрозуміло як блондинного стільки (одне за одним під вікном дому) усюди.
Всесвіт був милий,
випадкові стрічні - привітні,
Як тут не повірити,
Що діють надприродні сили?
Здавалось, збагнув Закон життя,
Усе вже не цікаво, все знаю,
Усюди правила і міри однакові,
Закономірності карми по фільмах переглядаю,
Чи то непомітно вже вмер, чи Новий світ народився,
Може це так виглядає астрал (кажуть, він красивий),
А, може, духовні піднесіння.
Знов закохався,
Та це не головне,
Літній настрій, літні ночі,
Безгіпнотичний Місяць угорі.
Кажуть, в Марті врізалася комета в Сонце,
Кажуть, сонячні бурі - раптовість для науки неясна,
По книгам читав що Сонце - то лійка в інший світ,
Так само Сонце може бути штучним утвором - наука ще не дійшла.
Усі поринули в позитив,
На Новім каналі, ТЕТ, крутили Любов на 1+1,
До радості все суще поривалось,
Куди б інтуїцією (аріадновою ниткою) не прийшов -
Обов’язково був хтось чи щось відбувалось.
(так згадав Зоряну - суддю Верховного суду колишню,
що колись по тваринам мені допомогла,
увечері прийшов біля школи під її будинок -
зустріч мешканців була)
Раніше мріяв як себе би прославити,
Потім хотів «розпіарити» зоозахисників,
Згодон прославити «Гімн Києва»-Мікаелу,
у блогах-самославі, зрештою, сам здурів).
Передачі йдуть одна яскравіше другої,
День незалежності відсв'яткували,
боротьбою з «інопланетянами» в інтернеті відзначав,
Гуляння-празники йдуть наче на Jesus Christ Superstar.
Звідкіля такі яскраві образи, видіння
Може до певного рівня людство дійшло,
Чи може хтось так “покарав”, припинивши боріння.
Закривши дзеркалами на себе, мов упиря,
Головне, що припинилось боління.
Катастрофи по TV(тіві) йдуть як завжди,
Менше жертв - більше смислу в житті.
Злякався, що відтепер так завжди,
мені ж бо треба версію справдивішу,
я жпам'ятаю, що люди не такі були,
або може просто не помічав.
Янанебібув Вакарчука чи воплі-пляски Скрипки,
гаряче літо було, що аж Кінець Світу відмінили.
Часи линяють, (сподобався вираз)
Міняються настрої,
Під світилами ніщо вічним одним не лишається.
Аватари втілюються тут, на Землі,
Кохання, кажуть, зав’язується на небі,
Свою половину, душу свою,
було б добре знайти в Сонячній системі,
Одним я тільки мріяв і ходив -
Щоб під зорями Когось зустрів.
Позитив друзям покидав,
з блогерським гулянням-бродінням закінчив,
На бальні танці поновився (а що? Треба худнути).
за ум, за голову узяв.
http://stefan-blog.livejournal.com/219514.html
http://stefan-blog.livejournal.com/185338.html
http://stefan-blog.livejournal.com/23856.html
http://stefan-blog.livejournal.com/21006.html
http://stefan-blog.livejournal.com/205580.html
Bad рифма, зовсім бед
а що було до цього?
По інтуїції телевізор вмикаю -
Цитати не йдуть із голови,
Враження від снів наздоганяють,
Куди я йду - відомо лише Тобі.
(рифма будується за принципом «що перше попало», а далі вже «якось викрутимось»)
Паралелі йдуть усюди,
Враження, що мимохіть,
прославився поміж редакторськими колами,
хоча нічого не зробив, уявляв - хтось, мабуть, розповів,
вдома знаки чи випадки стрічаються,
думав барабашка - а це моя сестра,
предмети наче «під ніс» потрапляють,
«усе щось значить»,- це моя голова,
Букетом хоч тричі гамселить (Табачнику, Мадонні, потім в коридорі вдомів)
то наче сила віра зреалізувалась моя,
здавалось, що настала певна книжна реальність,
і в цьому є участь якась моя.
В інтернеті останнім часом стільки дурні писав -
Співпадіння слів-сюжетів на диво собі мав.
Й без того раніше бавився до прирівнянь,
з яким героєм що б не ставало - все про своє життя осмисляв.
Все збулось наче в мрії - хоча я цього напряму не хотів,
Усе огорнуло як в добрім сні позитивом - цікаво, чи не один я це помітив.
Тепло охоплює усюди - в ньому як у кулі,
Любов ллє всередині та ззовні,
чогось, однак, не вистачає.
Не зрозуміло як блондинного стільки (одне за одним під вікном дому) усюди.
Всесвіт був милий,
випадкові стрічні - привітні,
Як тут не повірити,
Що діють надприродні сили?
Здавалось, збагнув Закон життя,
Усе вже не цікаво, все знаю,
Усюди правила і міри однакові,
Закономірності карми по фільмах переглядаю,
Чи то непомітно вже вмер, чи Новий світ народився,
Може це так виглядає астрал (кажуть, він красивий),
А, може, духовні піднесіння.
Знов закохався,
Та це не головне,
Літній настрій, літні ночі,
Безгіпнотичний Місяць угорі.
Кажуть, в Марті врізалася комета в Сонце,
Кажуть, сонячні бурі - раптовість для науки неясна,
По книгам читав що Сонце - то лійка в інший світ,
Так само Сонце може бути штучним утвором - наука ще не дійшла.
Усі поринули в позитив,
На Новім каналі, ТЕТ, крутили Любов на 1+1,
До радості все суще поривалось,
Куди б інтуїцією (аріадновою ниткою) не прийшов -
Обов’язково був хтось чи щось відбувалось.
(так згадав Зоряну - суддю Верховного суду колишню,
що колись по тваринам мені допомогла,
увечері прийшов біля школи під її будинок -
зустріч мешканців була)
Раніше мріяв як себе би прославити,
Потім хотів «розпіарити» зоозахисників,
Згодон прославити «Гімн Києва»-Мікаелу,
у блогах-самославі, зрештою, сам здурів).
Передачі йдуть одна яскравіше другої,
День незалежності відсв'яткували,
боротьбою з «інопланетянами» в інтернеті відзначав,
Гуляння-празники йдуть наче на Jesus Christ Superstar.
Звідкіля такі яскраві образи, видіння
Може до певного рівня людство дійшло,
Чи може хтось так “покарав”, припинивши боріння.
Закривши дзеркалами на себе, мов упиря,
Головне, що припинилось боління.
Катастрофи по TV(тіві) йдуть як завжди,
Менше жертв - більше смислу в житті.
Злякався, що відтепер так завжди,
мені ж бо треба версію справдивішу,
я жпам'ятаю, що люди не такі були,
або може просто не помічав.
Янанебібув Вакарчука чи воплі-пляски Скрипки,
гаряче літо було, що аж Кінець Світу відмінили.
Часи линяють, (сподобався вираз)
Міняються настрої,
Під світилами ніщо вічним одним не лишається.
Аватари втілюються тут, на Землі,
Кохання, кажуть, зав’язується на небі,
Свою половину, душу свою,
було б добре знайти в Сонячній системі,
Одним я тільки мріяв і ходив -
Щоб під зорями Когось зустрів.