M&M6:TheMandateOfHeaven OST, Gorillaz-Demon Days album, Depeche Mode used:
syncanime
"Варенникову сказал: «Товарищ генерал, Конституция СССР -- она что, отменена? Нет. А она гласит, что чрезвычайное положение вводится -- по предложению президента(!) -- Верховным Советом. Предложения Горбачева у вас на руках нет, и где он сам, вы не говорите, мы об этом не знаем. Верховный Совет СССР не собирался, решения о чрезвычайном положении не принимал. Поэтому подчиняться ГКЧП мы не имеем права. Правительство Украины контролирует положение в республике, и в дополнительном вводе войск нет нужды. Ни в Киев, ни во Львов, ни в Тернополь, ни в Ивано-Франковск».
-- А войска предлагалось вводить именно туда?
-- Да. В Киев и в эти три области… После этого генерал армии не стеснялся в выражениях. Не хочу дословно повторять все, да я ничего и не записывал. Диктофона у нас не было (в руках ни у кого не видел), стенограмма, естественно, не велась. Но Варенников был груб. Кричал: «У вас там во Львове распоясались, вовсю громят, уничтожают!.. » Ничего подобного не было. Конечно, не всегда все гладко шло, но в Украине обходились без крови. Это главное.
Чечеватов, пытаясь поддержать Варенникова, говорил о «разнузданности националистов, бандеровцев». Я ему объяснил: «Вы плохо информированы. Идут нормальные процессы -- процессы развития. Среди всего прочего они предполагают и собственные взгляды».
[...]
текст звідси https://fakty.ua/ru/96596-19-avgusta-1991-goda-na-voennyj-aerodrom-v-borispole-vysadilas-polockaya-desantnaya-diviziya-quot-proslavivshayasya-quot-podavleniem-antisovetskih-myatezhej-v-vilnyuse-i-baku"
"Тільки я сів у автомобіль, телефонує мені на той момент президент РРФСР Борис Єльцин (а Горбачов тоді був у Криму, на Форосі) і говорить, а це важливо: «Леоніде Макаровичу, я телефоную Горбачову і не можу додзвонитися. Мене не з’єднують. Оскільки Крим - це Україна, я вас прошу, подзвоніть, може, вас з’єднають». Я дзвоню прямо з автомобіля, бере слухавку дуже вихована жінка і говорить: «Горбачов не може підійти, він погано себе почуває». Я запитав її, коли можна перетелефонувати. Вона відповіла, що це надовго. Зателефонував знову Єльцину і все йому переповів; він тільки й промовив: «Що ж, нічого не виходить».
[...]
Так. Поки тривали ці розмови, я приїхав до Верховної Ради. Іду до свого кабінету, а там - повна приймальня генералів: Варенников привіз із собою чимало представників вищого командного складу армії СРСР. Дивлюся, разом з ним командувач Київського військового округу України. Я привітався, ледве пройшов між ними в кабінет. Запросив Варенникова, прийшов Гуренко, Масик (на той момент 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР).
Сіли ми за стіл. Я кажу: «Слухаю вас, Валентине Івановичу». Він питає: «Леоніде Макаровичу, ви знаєте, що в Москві відбулося?» Я відповів, що не зовсім знаю, тому що тільки радіо й слухав. Він тоді каже: «Горбачов не зумів впоратися із завданням, ми взяли владу у свої руки. Я приїхав з метою запровадити в Україні надзвичайний стан». Це означає, що закони майже не діють, а обмеження настільки великі, що навіть уявити складно. Я до нього: «Валентине Івановичу, яким чином, Рада ж не працює? Я як голова ВР не можу сам запровадити надзвичайний стан. Треба скликати сесію, а щоб скликати сесію, мені треба документи». Він до мене: «Какие ещё документы? Вы же слышали, что передали по радио!» «Е, ні, - кажу, - в нас інший порядок. Я кожному депутату маю дати документ з червоною печаткою, щоб він почитав і сам зробив висновок». Він побачив, що з цього нічого не вийде. Потім була тривала перепалка.
[...]
Коли я говорив про те, що ми не можемо з пилу, з жару запровадити надзвичайний стан, що це нереально, він сказав так: «Мы это можем сделать и без вас». Оце була конкретна погроза. Я йому відповів: «Конституцією такого не передбачено». А що я міг ще сказати, коли всі війська підкоряються йому? Тоді ж не було ще української армії. Це була радянська армія, і вона підпорядковувалася тільки Москві. Ми не могли давати їй вказівки.
Урешті-решт він говорить: «Бачу, що ви не розумієте. Я, мабуть, поїду до Львова, подивлюся, що там відбувається: там Народний рух, Чорновіл, можуть бути питання. Повертатимуся до Москви, заїду по дорозі до вас і ми продовжимо розмову». Він поїхав до Львова і назад уже не повернувся у Київ. Зі Львова полетів прямо до Москви."
Із альтернативної, фантазії про вагони та швабри совєтських срочнікіф (а як треба утрутити армію на "правильній стороні" - завжди можна "підкинути" зброї та воєнної техніки, як в Москві-1993, як в Слов'янську 2014/04, як ледь не сталося в Кийові-2014.02, що міг би організувати той самий герой-персонаж, шо і в Слов'янську, трагічно усунений в 2014.05.02 внутрішніми розборками (якого, на відміну від Сашка Білого, "на правильній стороні" героєм на вважають, хоча хтозна як міг би він скласти ситуацію, якби був пійманий у Криму зі снайперуванням по обом протиборствуючим сторонам і біографічними слідами "відвідування майдану"...ах, фантазії, конспірологічне натягування...анімє перенадивився)
"дуже опасне для мізків того, хто починає обмізковувати «альтернативну хронологію», але якраз грайливе проведення параллелей дозволило обмізкувати «як могла б виглядати ситуація у паралельному вимірі»???
" воссоздавать "общность" можно было б и до Чечни, просто посадить в вагоны сотни тисяч срочников - и отправить свергать правительство Черновола которое при потребности организовали б сами гебнюки, если надо было Крым и Донбасс отделять. Но сбой в системе управления 'матрицей' породил расстрел самих имперцев в центре Москвы, за что потом выживщие пассионарии строили версии о продавшемся Мировому правительству Ельцине за деньги Сороса и [версии о] "операции моссада-бейтаровцев" по уничтожению цвета нации прямо в центре столицы. Не могли же єто [планировать] сами силовики, в самом деле"
full-lenght-music video
переклад
You can watch this video on www.livejournal.com
You can watch this video on www.livejournal.com
"Варенникову сказал: «Товарищ генерал, Конституция СССР -- она что, отменена? Нет. А она гласит, что чрезвычайное положение вводится -- по предложению президента(!) -- Верховным Советом. Предложения Горбачева у вас на руках нет, и где он сам, вы не говорите, мы об этом не знаем. Верховный Совет СССР не собирался, решения о чрезвычайном положении не принимал. Поэтому подчиняться ГКЧП мы не имеем права. Правительство Украины контролирует положение в республике, и в дополнительном вводе войск нет нужды. Ни в Киев, ни во Львов, ни в Тернополь, ни в Ивано-Франковск».
-- А войска предлагалось вводить именно туда?
-- Да. В Киев и в эти три области… После этого генерал армии не стеснялся в выражениях. Не хочу дословно повторять все, да я ничего и не записывал. Диктофона у нас не было (в руках ни у кого не видел), стенограмма, естественно, не велась. Но Варенников был груб. Кричал: «У вас там во Львове распоясались, вовсю громят, уничтожают!.. » Ничего подобного не было. Конечно, не всегда все гладко шло, но в Украине обходились без крови. Это главное.
Чечеватов, пытаясь поддержать Варенникова, говорил о «разнузданности националистов, бандеровцев». Я ему объяснил: «Вы плохо информированы. Идут нормальные процессы -- процессы развития. Среди всего прочего они предполагают и собственные взгляды».
[...]
текст звідси https://fakty.ua/ru/96596-19-avgusta-1991-goda-na-voennyj-aerodrom-v-borispole-vysadilas-polockaya-desantnaya-diviziya-quot-proslavivshayasya-quot-podavleniem-antisovetskih-myatezhej-v-vilnyuse-i-baku"
"Тільки я сів у автомобіль, телефонує мені на той момент президент РРФСР Борис Єльцин (а Горбачов тоді був у Криму, на Форосі) і говорить, а це важливо: «Леоніде Макаровичу, я телефоную Горбачову і не можу додзвонитися. Мене не з’єднують. Оскільки Крим - це Україна, я вас прошу, подзвоніть, може, вас з’єднають». Я дзвоню прямо з автомобіля, бере слухавку дуже вихована жінка і говорить: «Горбачов не може підійти, він погано себе почуває». Я запитав її, коли можна перетелефонувати. Вона відповіла, що це надовго. Зателефонував знову Єльцину і все йому переповів; він тільки й промовив: «Що ж, нічого не виходить».
[...]
Так. Поки тривали ці розмови, я приїхав до Верховної Ради. Іду до свого кабінету, а там - повна приймальня генералів: Варенников привіз із собою чимало представників вищого командного складу армії СРСР. Дивлюся, разом з ним командувач Київського військового округу України. Я привітався, ледве пройшов між ними в кабінет. Запросив Варенникова, прийшов Гуренко, Масик (на той момент 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР).
Сіли ми за стіл. Я кажу: «Слухаю вас, Валентине Івановичу». Він питає: «Леоніде Макаровичу, ви знаєте, що в Москві відбулося?» Я відповів, що не зовсім знаю, тому що тільки радіо й слухав. Він тоді каже: «Горбачов не зумів впоратися із завданням, ми взяли владу у свої руки. Я приїхав з метою запровадити в Україні надзвичайний стан». Це означає, що закони майже не діють, а обмеження настільки великі, що навіть уявити складно. Я до нього: «Валентине Івановичу, яким чином, Рада ж не працює? Я як голова ВР не можу сам запровадити надзвичайний стан. Треба скликати сесію, а щоб скликати сесію, мені треба документи». Він до мене: «Какие ещё документы? Вы же слышали, что передали по радио!» «Е, ні, - кажу, - в нас інший порядок. Я кожному депутату маю дати документ з червоною печаткою, щоб він почитав і сам зробив висновок». Він побачив, що з цього нічого не вийде. Потім була тривала перепалка.
[...]
Коли я говорив про те, що ми не можемо з пилу, з жару запровадити надзвичайний стан, що це нереально, він сказав так: «Мы это можем сделать и без вас». Оце була конкретна погроза. Я йому відповів: «Конституцією такого не передбачено». А що я міг ще сказати, коли всі війська підкоряються йому? Тоді ж не було ще української армії. Це була радянська армія, і вона підпорядковувалася тільки Москві. Ми не могли давати їй вказівки.
Урешті-решт він говорить: «Бачу, що ви не розумієте. Я, мабуть, поїду до Львова, подивлюся, що там відбувається: там Народний рух, Чорновіл, можуть бути питання. Повертатимуся до Москви, заїду по дорозі до вас і ми продовжимо розмову». Він поїхав до Львова і назад уже не повернувся у Київ. Зі Львова полетів прямо до Москви."
Із альтернативної, фантазії про вагони та швабри совєтських срочнікіф (а як треба утрутити армію на "правильній стороні" - завжди можна "підкинути" зброї та воєнної техніки, як в Москві-1993, як в Слов'янську 2014/04, як ледь не сталося в Кийові-2014.02, що міг би організувати той самий герой-персонаж, шо і в Слов'янську, трагічно усунений в 2014.05.02 внутрішніми розборками (якого, на відміну від Сашка Білого, "на правильній стороні" героєм на вважають, хоча хтозна як міг би він скласти ситуацію, якби був пійманий у Криму зі снайперуванням по обом протиборствуючим сторонам і біографічними слідами "відвідування майдану"...ах, фантазії, конспірологічне натягування...анімє перенадивився)
"дуже опасне для мізків того, хто починає обмізковувати «альтернативну хронологію», але якраз грайливе проведення параллелей дозволило обмізкувати «як могла б виглядати ситуація у паралельному вимірі»???
" воссоздавать "общность" можно было б и до Чечни, просто посадить в вагоны сотни тисяч срочников - и отправить свергать правительство Черновола которое при потребности организовали б сами гебнюки, если надо было Крым и Донбасс отделять. Но сбой в системе управления 'матрицей' породил расстрел самих имперцев в центре Москвы, за что потом выживщие пассионарии строили версии о продавшемся Мировому правительству Ельцине за деньги Сороса и [версии о] "операции моссада-бейтаровцев" по уничтожению цвета нации прямо в центре столицы. Не могли же єто [планировать] сами силовики, в самом деле"
full-lenght-music video
переклад
You can watch this video on www.livejournal.com
You can watch this video on www.livejournal.com