Трансільванія на велосипедах. Частина 1. День1-3
7-17 серпня 2010 року ми їздили у Трансільванію. Головні цікавинки цього регіону Румунії - це замки(втч славнозвісний Замок Дракули), вражаючі саксонські оборонні монастирі(вони є мало не в кожному селі), скелясті і високі Карпати а також автентичні цигани, саксонські німці, румунські угорці.. 
Тепер, все по порядку.
Велотур: Румунія. Замки Трансільванії
Маршрут виглядає так: (Sinaia - Busteni - Bran - Râsnov - Braşov - Prejmer - Harman - Feldioara - volcano in Racos-Homorod- Rupea - Viscri - Făgăraş - Cincu- Merghindeal - Dealu Frumos - Netus - Bradeni - Apold - Scoala - Sighisoara)
Трансфери.
З Києва їхали 627 поїздом у Чернівці, звідки, за домовленістю, нас віз бусик у Сінаю.
З Сігішоари повертались тим же бусом в Чернівці, звідки, знову ж таки їхали 627 поїздом у Київ.
Візи
Румунську візу оформлювали в Києві.
Єдиною проблемою була необхідність листа з кожного кемпінгу, де ми планували зупинятись із підписом і печаткою. В листі мало бути написано, що в такі-то дати вони готові нас прийняти. Власники кемпінгів спершу не розуміли, навіщо вони мають щось побне писати. Зрештою, отримали такий лист від одного з кемпінгів на весь час подорожі.
Для отримання візи необхідно зібрати всі документи, що вимагає посольство, найбільше дивляться на наявність грошей на рахунку по 50 євро на день перебування у країні.
[b]Харчування[/b]
Частину продуктів ми везли з собою, частину купували на місці. Ціни приблизно такі ж як у нас. Мясо, бринза - дешевші. Хліб дорожчий, але значно більший і смачніший за український. У Брашові і Сігішоарі обідали в місцевих ресторанах. надзвичайно смачно, великі порції. Один обід з національними стравами, вином і цуйкою виходив від 10 до 15 євро.
Алкоголь
Хороше сухе розливне вино. Багато видів пива, переважно посереднього. Цуйка - румунський варіант сливовіци - дійсно хороший і автентичний напій.
Ночівлі
В Сінаї, Брані, Брашові, Сігішоарі ночували у кемпінгах. Ціни приблизно по 4 євро з людини за ніч. Є душі, туалети, розетки для підзарядок, вайфай, питна вода. Можна залишити речі і ввечері гуляти містом.
Пять ночей спали в наметах поза кемпінгами. Жодних проблем.
День 1
Приїхали поїздом №627 у Чернівці, перевантажили велосипеди у білий Спринтер і поїхали на кордон. Дорогою водій, Костя, розповідає як хто заробляє у прикордонних Чернівцях. Він сам колись починав бізнес з перевезення контрабандних цигарок і нелегальних мігрантів.
Маючи такого досвідченого водія, ми не стоїмо в загальній черзі, а проїжджаємо як автобус:) Перетин кордону зайняв не більш ніж пів години.
церква у Сіреті
У Сіреті, першому місті по той бік кордону, обміняли гривні на леї (курс приблизно 1 лея=2.5 гривні). Румунські гроші цікаві тим, що зроблені з клейонки, тому їх навіть кидають у фонтани, як у нас монети:)
До вечора доїхали до Сінаї. Це гірське містечко знаходиться за перевалом через Карпати. Дорога хоч і хороша, але завузька, через що там постійні затори. До кемпінгу дістались вже затемно. В цю ніч був єдиний дощ за наш 10-денний похід.
День 2.
Sinaia - Busteni - Bran
Проїхали 57 км
Зранку розуміємо, аскільки красво навколо. Сіная знаходиться високо на перевалі, з усіх боків оточена скелястими горами:
Архітектура цього містечка також вражає - всі будинки особливі, тільки крути головою по сторонах.
Тут знаходиться Замок Пелеш, Пелішор а також Сінайський монастир:
Синайський Монастир був побудований у 1690-1695 рр. князем Михайлом Кантакузіно після його паломництва на гору Сіная. Саме тут зберігається перша Біблія румунською мовою. Від назви монастиря згодом почали називати місто.
Замок Пелеш був літньою резиденцією румунського короля Карола I. Він був побудований у 1875 році й був першим замком у Європі, який був повністю освітлений електрикою. У замку більше 170 кімнат, кожна з яких зроблена в іншому стилі.
Ми, правда, були там у понеділок - музеї в цей день зачинені. Але й ззовні палац вражає.
Замок Пелішор (Castelul Pelişor) - «маленький Пелеш» - є частиною того ж палацового комплексу, що і замок Пелеш, розташований в місті Синая в Румунії. Замок був побудований в стилі модерн за наказом короля Кароля I в 1899-1903 роках.
У 1947 році після приходу до влади комуністів і зречення короля Міхая власність королівської родини була конфіскована, включаючи і замок Пелішор. У 2006 році румунський уряд оголосило про повернення палацового комплексу колишньому королю Міхаю I. Незабаром після здобуття королем своєї власності переговори між ним і урядом поновилися, і замок Пелеш знову став національним надбанням, Пелішор в даний час теж є музеєм, і відкритий для відвідувань.
Оглянувши всы цыкавинки, ъдемо в напрямку Busteni. Це містечко, над яким нависає Великий пам'ятний монумент (близько 25 м), Хрест Героїв (Crucea Eroilor) лежить на вершині довколишнього Caraiman піку, висотою майже на 2260 м. Пам'ятник освітленій вночі і видно практично з скрізь у Busteni.
Через невеликий перевал спскаємось в сторону Ришнова, їдемо у Бран, у Вампіре кемпінг:)
Одразу скажу, це був найкльовіший з усіх кемпінгів, де ми зупинялись. Всі сервіси працювали чудово, але головне, це тусовка, що там зібралась. Здається, тут були авто з номерами всіх країн Європи і частини світу. Тут же ми зустріли єдиних українців, це були байкери зі Львова та Харкова, що зібрались обїхати Чорне море.
Побачивши, що ми купили вино, хазяїн кемпінгу дав бокали, "адже вино найкраще смакую саме з келихів"
ввечері погуляли містом, подивились здалеку на Замок Дракули, купили місцеву картку ОРАНЖ. Дзвінки на Батьківщину - близько 6 грн/хв.
День 3
Bran - Râsnov - Braşov
Дистанція за день: 38 км
Зранку ходили дивитись "Замок Дракули". Це саме туристичне місце з тих, де ми були. Найбільший сувенірний базар, найбільше людей, найдорожчий вхід. Особисто мені всі замки і церкви більше подобаються ззовні, ніж зсередини, не став виключенням і Бранський замок. Багато різних експозицій, але найефектніше виглядає фортеця з галявини за річкою
ще один ракурс
всередині укріплення багато поверхів, вузенькі коридори, низькі стелі, стерті за століття камяні сходинки. і все якесь мініатюрне, ніби іграшкове
центр Брану, 0-кілометр:
погуляли по місту, купили сувеніри, які, до речі, тут найдешевші і вибір найбільший
Наступний чекпоінт - Ришнов, де збереглось середньовічне місто і замок на горі в центрі міста.
ось трохи історії з сайту http://www.castles.com.ua:
Німецькі колоністи називали це поселення на свій манер: Rosenau, натякаючи на троянди. Угорці називали Barcarozsnyó.
До Брашова звідси всього кілометрів 13, добиратися найпростіше з автостанції № 2 (Аутогара дуо, ага): бусики в напрямку Ришнова і Брана ходять кожні півгодини в будні дні і щогодини в свята.
Це зараз це просто дорога з Брашова на Бран, а колись це був торговий битий шлях з Трансильванії у Валахію. Важлива точка біля підніжжя височенних, зовсім не українських Карпат.
Назва "Ришнов" (українською, напевно, правильніше Ришнів) вперше зустрічається в хроніках XIV століття, хоча твердиня тевтонських лицарів на пагорбі була зведена в 1215 році, а вперше згадана в 1331 р. Вікіпедія стверджує, що топоніміка слова "Ришнов" оходить від слов'янського слова "žrŭnovy", яке начебто означає чи то село, чи то долину. Популярна німецька форма Розенау романтизувала це суворе місце.
За всю свою довгу історію ришнівська цитадель підкорилася ворогам лише один раз, близько 1600 року. Переможцем був угорський князь Габріель Баторі (Gabriel Báthory).
З фортецею пов'язана легенда. Одного разу, коли облога граду затягнулася на дуже вже довгий час, міщани Ришнова страшезно переживали, що закінчиться питна вода. Оборонцям вдалося взяти в полон двох турецьких солдатів - і саме їх міщани заставили копати глибоченний колодязь на фортечному подвір'ї, пообіцявши полоненирм волю в обмін на воду . І турки старалися, копали... протягом 17 років. Вони докопали до води, але отримали за це не волю, а смерть.
цікаву історію розповіла жінка в костьолі, біля підйому на замок:
[i] в 90-х роках бував у Ришнові якийсь італієць. Дивувався з роздовбаності і занедбаності місцевої фортеці. Запропонував місцевій владі відреконструювати замок власним коштом, за умов чи то аренди на 100 років чи щось подібне.
Почались роботи по відновленню. Коли майже все було зроблено, муніципалітет передував і розірвав угоду.[/i]
вид на місто з фортеці:
західні ворота:
" />
Також у Ришнові варто зайти в саксонську церкву, що домінує над нижнім містом:
Зовсім поруч знаходиться Брашів, куди ми і прямуємо далі.
Особисто мені це місто дуже вразило, ніби центр Львова, який дуже довго не закінчується. Вражає те, наскільки збереглась архітектура, обличя міста з часів середньовіччя.
Чорна церква, одна з головних цікавинок Брашова:
тут ми навіть потрапили на 1.5 годинний органний концерт. Орган Чорної церкви один з найбільших в ..
ворота старого міста
цервка ..
Нічне місто:
найвужча вулиця в Румунії/Східній Європі/Світі (потрібне підкреслити)
Окремо варто розповісти про Урсул Жепільор.
Ця Фраза супроводжувала потім нас до завершення мандрівки:)
а було все так:
З надійних джерел стало відомо, що в Брашові можна побачити живих ведмедів і не в зоопарку, а на стику дикої природи Румунських Карпат і урбанізованого Брашова.
Є така легендарна вулиця Жепільор, по праву сторону від якої панельні будинки, по ліву руку - ліс і гори. І от, Урсули (ведмеді по-румунськи), яких у тут багато, опівночі спускаються на цю вуличку перевіряти смітники. За легендою, треба приїхати рівно опівночі. Знаючи це, ми так і планували наш вечір. Сходили в ресторан, погуляли нічним містом, видерлись на Чорну і Білу вежі, і о 23.00 рушили на пошуки ведмежої вулиці.
Коли ми запитували у таксистів або перехожих як знайти вулицю Жепільор, вони одразу посміхались і перепитували зі знанням справи: ААА!, Урсул Жепільор! Так-так, звісно, де ж вона? От тут думки розділились. Кожен показував свій напрямок, так ми прокатались дві години по місту. Як виявилось, вуличка ця знаходиться аж за горою, на якій є аля Голівуд напис БРАШІВ. Тобто, за досить високою горою.
Коли ми зайняли нарешті позицію для спостереження, на годиннику вже було по першій..
Біля смітника побачили табличку, де застерігають роззяв від близького контакту з ведмедем, на фотках "як не можна робити" людина, що годує ведмедя рот-з-роту
Що цікаво, ми були не єдині, хто очікував на ведмедів. Люди приїздили, чекали хвилин 15, повідомляли що вже надто пізно і їхали спати. За годину приїхала поліція, сказали щоб були обережні, якщо вуйки таки вийдуть з лісу, як-не-як, дикі тварини.
В результаті, так і не дочекавшись бурмила, їдемо в місцевий кемпінг. Цього разу лягаємо спати близько 4. Насичений день, особливо ніч. Залишок ночі сняться ведмеді:)
продовження:
2 частина: http://svitzaochi.livejournal.com/41438.html
3 частина: http://svitzaochi.livejournal.com/41485.html
Тепер, все по порядку.
Велотур: Румунія. Замки Трансільванії
Маршрут виглядає так: (Sinaia - Busteni - Bran - Râsnov - Braşov - Prejmer - Harman - Feldioara - volcano in Racos-Homorod- Rupea - Viscri - Făgăraş - Cincu- Merghindeal - Dealu Frumos - Netus - Bradeni - Apold - Scoala - Sighisoara)
Трансфери.
З Києва їхали 627 поїздом у Чернівці, звідки, за домовленістю, нас віз бусик у Сінаю.
З Сігішоари повертались тим же бусом в Чернівці, звідки, знову ж таки їхали 627 поїздом у Київ.
Візи
Румунську візу оформлювали в Києві.
Єдиною проблемою була необхідність листа з кожного кемпінгу, де ми планували зупинятись із підписом і печаткою. В листі мало бути написано, що в такі-то дати вони готові нас прийняти. Власники кемпінгів спершу не розуміли, навіщо вони мають щось побне писати. Зрештою, отримали такий лист від одного з кемпінгів на весь час подорожі.
Для отримання візи необхідно зібрати всі документи, що вимагає посольство, найбільше дивляться на наявність грошей на рахунку по 50 євро на день перебування у країні.
[b]Харчування[/b]
Частину продуктів ми везли з собою, частину купували на місці. Ціни приблизно такі ж як у нас. Мясо, бринза - дешевші. Хліб дорожчий, але значно більший і смачніший за український. У Брашові і Сігішоарі обідали в місцевих ресторанах. надзвичайно смачно, великі порції. Один обід з національними стравами, вином і цуйкою виходив від 10 до 15 євро.
Алкоголь
Хороше сухе розливне вино. Багато видів пива, переважно посереднього. Цуйка - румунський варіант сливовіци - дійсно хороший і автентичний напій.
Ночівлі
В Сінаї, Брані, Брашові, Сігішоарі ночували у кемпінгах. Ціни приблизно по 4 євро з людини за ніч. Є душі, туалети, розетки для підзарядок, вайфай, питна вода. Можна залишити речі і ввечері гуляти містом.
Пять ночей спали в наметах поза кемпінгами. Жодних проблем.
День 1
Приїхали поїздом №627 у Чернівці, перевантажили велосипеди у білий Спринтер і поїхали на кордон. Дорогою водій, Костя, розповідає як хто заробляє у прикордонних Чернівцях. Він сам колись починав бізнес з перевезення контрабандних цигарок і нелегальних мігрантів.
Маючи такого досвідченого водія, ми не стоїмо в загальній черзі, а проїжджаємо як автобус:) Перетин кордону зайняв не більш ніж пів години.
церква у Сіреті
У Сіреті, першому місті по той бік кордону, обміняли гривні на леї (курс приблизно 1 лея=2.5 гривні). Румунські гроші цікаві тим, що зроблені з клейонки, тому їх навіть кидають у фонтани, як у нас монети:)
До вечора доїхали до Сінаї. Це гірське містечко знаходиться за перевалом через Карпати. Дорога хоч і хороша, але завузька, через що там постійні затори. До кемпінгу дістались вже затемно. В цю ніч був єдиний дощ за наш 10-денний похід.
День 2.
Sinaia - Busteni - Bran
Проїхали 57 км
Зранку розуміємо, аскільки красво навколо. Сіная знаходиться високо на перевалі, з усіх боків оточена скелястими горами:
Архітектура цього містечка також вражає - всі будинки особливі, тільки крути головою по сторонах.
Тут знаходиться Замок Пелеш, Пелішор а також Сінайський монастир:
Синайський Монастир був побудований у 1690-1695 рр. князем Михайлом Кантакузіно після його паломництва на гору Сіная. Саме тут зберігається перша Біблія румунською мовою. Від назви монастиря згодом почали називати місто.
Замок Пелеш був літньою резиденцією румунського короля Карола I. Він був побудований у 1875 році й був першим замком у Європі, який був повністю освітлений електрикою. У замку більше 170 кімнат, кожна з яких зроблена в іншому стилі.
Ми, правда, були там у понеділок - музеї в цей день зачинені. Але й ззовні палац вражає.
Замок Пелішор (Castelul Pelişor) - «маленький Пелеш» - є частиною того ж палацового комплексу, що і замок Пелеш, розташований в місті Синая в Румунії. Замок був побудований в стилі модерн за наказом короля Кароля I в 1899-1903 роках.
У 1947 році після приходу до влади комуністів і зречення короля Міхая власність королівської родини була конфіскована, включаючи і замок Пелішор. У 2006 році румунський уряд оголосило про повернення палацового комплексу колишньому королю Міхаю I. Незабаром після здобуття королем своєї власності переговори між ним і урядом поновилися, і замок Пелеш знову став національним надбанням, Пелішор в даний час теж є музеєм, і відкритий для відвідувань.
Оглянувши всы цыкавинки, ъдемо в напрямку Busteni. Це містечко, над яким нависає Великий пам'ятний монумент (близько 25 м), Хрест Героїв (Crucea Eroilor) лежить на вершині довколишнього Caraiman піку, висотою майже на 2260 м. Пам'ятник освітленій вночі і видно практично з скрізь у Busteni.
Через невеликий перевал спскаємось в сторону Ришнова, їдемо у Бран, у Вампіре кемпінг:)
Одразу скажу, це був найкльовіший з усіх кемпінгів, де ми зупинялись. Всі сервіси працювали чудово, але головне, це тусовка, що там зібралась. Здається, тут були авто з номерами всіх країн Європи і частини світу. Тут же ми зустріли єдиних українців, це були байкери зі Львова та Харкова, що зібрались обїхати Чорне море.
Побачивши, що ми купили вино, хазяїн кемпінгу дав бокали, "адже вино найкраще смакую саме з келихів"
ввечері погуляли містом, подивились здалеку на Замок Дракули, купили місцеву картку ОРАНЖ. Дзвінки на Батьківщину - близько 6 грн/хв.
День 3
Bran - Râsnov - Braşov
Дистанція за день: 38 км
Зранку ходили дивитись "Замок Дракули". Це саме туристичне місце з тих, де ми були. Найбільший сувенірний базар, найбільше людей, найдорожчий вхід. Особисто мені всі замки і церкви більше подобаються ззовні, ніж зсередини, не став виключенням і Бранський замок. Багато різних експозицій, але найефектніше виглядає фортеця з галявини за річкою
ще один ракурс
всередині укріплення багато поверхів, вузенькі коридори, низькі стелі, стерті за століття камяні сходинки. і все якесь мініатюрне, ніби іграшкове
центр Брану, 0-кілометр:
погуляли по місту, купили сувеніри, які, до речі, тут найдешевші і вибір найбільший
Наступний чекпоінт - Ришнов, де збереглось середньовічне місто і замок на горі в центрі міста.
ось трохи історії з сайту http://www.castles.com.ua:
Німецькі колоністи називали це поселення на свій манер: Rosenau, натякаючи на троянди. Угорці називали Barcarozsnyó.
До Брашова звідси всього кілометрів 13, добиратися найпростіше з автостанції № 2 (Аутогара дуо, ага): бусики в напрямку Ришнова і Брана ходять кожні півгодини в будні дні і щогодини в свята.
Це зараз це просто дорога з Брашова на Бран, а колись це був торговий битий шлях з Трансильванії у Валахію. Важлива точка біля підніжжя височенних, зовсім не українських Карпат.
Назва "Ришнов" (українською, напевно, правильніше Ришнів) вперше зустрічається в хроніках XIV століття, хоча твердиня тевтонських лицарів на пагорбі була зведена в 1215 році, а вперше згадана в 1331 р. Вікіпедія стверджує, що топоніміка слова "Ришнов" оходить від слов'янського слова "žrŭnovy", яке начебто означає чи то село, чи то долину. Популярна німецька форма Розенау романтизувала це суворе місце.
За всю свою довгу історію ришнівська цитадель підкорилася ворогам лише один раз, близько 1600 року. Переможцем був угорський князь Габріель Баторі (Gabriel Báthory).
З фортецею пов'язана легенда. Одного разу, коли облога граду затягнулася на дуже вже довгий час, міщани Ришнова страшезно переживали, що закінчиться питна вода. Оборонцям вдалося взяти в полон двох турецьких солдатів - і саме їх міщани заставили копати глибоченний колодязь на фортечному подвір'ї, пообіцявши полоненирм волю в обмін на воду . І турки старалися, копали... протягом 17 років. Вони докопали до води, але отримали за це не волю, а смерть.
цікаву історію розповіла жінка в костьолі, біля підйому на замок:
[i] в 90-х роках бував у Ришнові якийсь італієць. Дивувався з роздовбаності і занедбаності місцевої фортеці. Запропонував місцевій владі відреконструювати замок власним коштом, за умов чи то аренди на 100 років чи щось подібне.
Почались роботи по відновленню. Коли майже все було зроблено, муніципалітет передував і розірвав угоду.[/i]
вид на місто з фортеці:
західні ворота:
" />
Також у Ришнові варто зайти в саксонську церкву, що домінує над нижнім містом:
Зовсім поруч знаходиться Брашів, куди ми і прямуємо далі.
Особисто мені це місто дуже вразило, ніби центр Львова, який дуже довго не закінчується. Вражає те, наскільки збереглась архітектура, обличя міста з часів середньовіччя.
Чорна церква, одна з головних цікавинок Брашова:
тут ми навіть потрапили на 1.5 годинний органний концерт. Орган Чорної церкви один з найбільших в ..
ворота старого міста
цервка ..
Нічне місто:
найвужча вулиця в Румунії/Східній Європі/Світі (потрібне підкреслити)
Окремо варто розповісти про Урсул Жепільор.
Ця Фраза супроводжувала потім нас до завершення мандрівки:)
а було все так:
З надійних джерел стало відомо, що в Брашові можна побачити живих ведмедів і не в зоопарку, а на стику дикої природи Румунських Карпат і урбанізованого Брашова.
Є така легендарна вулиця Жепільор, по праву сторону від якої панельні будинки, по ліву руку - ліс і гори. І от, Урсули (ведмеді по-румунськи), яких у тут багато, опівночі спускаються на цю вуличку перевіряти смітники. За легендою, треба приїхати рівно опівночі. Знаючи це, ми так і планували наш вечір. Сходили в ресторан, погуляли нічним містом, видерлись на Чорну і Білу вежі, і о 23.00 рушили на пошуки ведмежої вулиці.
Коли ми запитували у таксистів або перехожих як знайти вулицю Жепільор, вони одразу посміхались і перепитували зі знанням справи: ААА!, Урсул Жепільор! Так-так, звісно, де ж вона? От тут думки розділились. Кожен показував свій напрямок, так ми прокатались дві години по місту. Як виявилось, вуличка ця знаходиться аж за горою, на якій є аля Голівуд напис БРАШІВ. Тобто, за досить високою горою.
Коли ми зайняли нарешті позицію для спостереження, на годиннику вже було по першій..
Біля смітника побачили табличку, де застерігають роззяв від близького контакту з ведмедем, на фотках "як не можна робити" людина, що годує ведмедя рот-з-роту
Що цікаво, ми були не єдині, хто очікував на ведмедів. Люди приїздили, чекали хвилин 15, повідомляли що вже надто пізно і їхали спати. За годину приїхала поліція, сказали щоб були обережні, якщо вуйки таки вийдуть з лісу, як-не-як, дикі тварини.
В результаті, так і не дочекавшись бурмила, їдемо в місцевий кемпінг. Цього разу лягаємо спати близько 4. Насичений день, особливо ніч. Залишок ночі сняться ведмеді:)
продовження:
2 частина: http://svitzaochi.livejournal.com/41438.html
3 частина: http://svitzaochi.livejournal.com/41485.html