Трансільванія на велосипедах. Частина 3. День 7-10
Частина 1. День1-3
Частина 2. День 4-6
продовження розповіді. День 7-10
День 7.
Valeni - Fagaras - Viola -Cincsor - Cincu - Merghindeal[/b]
Дистанція за день: 50,6 км
Ранок починається з мекання під наметом. Вівці, а слідом і пастух завітали до нас. Румунський чабан не мав що курити, вирішив що ми маємо чим допомогти.
Місця тут схожі на Українські Карпати: такі ж хвилясті і пологі. І так само багато чабанів з вівцями.
Виявилось, що ввечері ми піднялись лише на перший зліт подвійного перевалу. Отож, спускаємось в заглибину і піднімаємось вже досить високо. Праворуч видніється якийсь монастир, ліворуч - знову вівці.
цікаво, попереду стада йде цап, поки він не ступить, вівці не зроблять і кроку
З перевалу красиво виглядає хребет Фагараш, ми ж спускаємось в містечко з однойменною назвою.
В самому центрі міста стоїть замок 14 століття
[i]Фагараш (нім. Fogarasch, Fugreschmarkt, угорський: Fogaras)
У 12 столітті фортеця була деревянною, у 14 столітті була посилена і стала кам'яною.
У 20-му столітті, при комуністах, замок Фагараш був використаний як тюрма. У 1950-і роки він був в'язницею для опонентів та інакомислячих. Після падіння комуністичної держави в 1989 році, замок був відновлений і в даний час використовується як музей і бібліотека. [/i]
До Viola, повороту на Cincsor рухаємось по трасі. Дивишся на горизонт - ніби небо, хмари, глянеш вище - високо в небі проглядаються зубці хребту Фагараш. Трансільванія дуже схожа на наше Закарпаття, лише скелясті гори на небокраї видають румунські Карпати.
Cincsor видно здалеку, але багаті на таку архітектуру румуни, навіть не вказали цю церкву в тематичній детальній карті-путівнику.
довго не затримуємось в уже звичній оборонній церкві, їдемо в Cincu
За селом зустрічаємо фермера німця-саксонця, предки якого колись переїхали сюди. Що цікаво, що німці переселились у Трансільванію у 12!! столітті, а і досі зберігають свою мову і культуру. Як і зовнішність:)
на ночівлю стаємо за перевалом перед селом Merghindeal. Від комарів знову доводиться рятуватись димом:
День 8.
Merghindeal - Dealu Flumos - Netus - Bradeni - Apold - Sighisoara
Дистанція за день: 65 км
Після сніданку відвідали Merghindeal, з його фортецею:
далі - Dealu Flumos, з подібним до Merghindeal укріпленням:
за селом Dealu Flumos - географічний центр Румунії, фотографуємось на згадку:
зовсім маленьке поселення Netus і то має оборонну церкву-фортецю:
село переважно циганське. тут є три бари і жодного магазину:)
цікаво, що коли я підїхав до бару купити хліба, старша циганка жестами стала просити гроші. Одразу ж двоє чоловіків-циган підійшло до неї і стали сварити на тему: "Ти чго позориш циган, ніби ми жебраки якісь!", у гурті виявився один поляк, тому вдалось трохи поспілкуцватись через перекладача.
озеро Bradeni
стрибки в ставок на велосипеді по-циганськи - за цією розвагою можна довго спостерігати зі сторони)
саксонська церква в Bradeni ззовні не така вражаюча, як більшість її колег, зато на другому поверсі тут зібрано старовинні скрині з навколишніх сіл
музей скринь
цигани в Bradeni. Як і в інших селах, вони збираються біля бару, беруть ящик пива на компанію і весело проводять час за експресивними розмовами і сміхом. Що характерно, приходять до генделику з усією сімєю, діти бавляться разом біля столиків, дорослі займаються серйознішими справами.
На нас вони скрізь реагували дуже жваво, намагались пригостити пивом, сфотографуватись. От лише спілкуватись виходило важко, крім своєї циганської і румунської мови вони не знають інших. Тож грали в "крокодила")
діти дуже радо фотографувались, дорослі просили вислати фото.
- ОК, дайде вашу адресу, краще е-мейл.
- Е-мейл?
- Інтернет адрес.
- а, ноу е-мейл, ІНТЕРНЕТ - МАКУЛАТУРА!!!
у Apold ми потрапили після обіду, було зачинено і вже не стали шукати доглядача з ключем, обмежились розгляданням укріплення ззовні
Saes - невелике село, але як же без власної церкви-твердині?
у Sighisoara приїхали під вечір. Заплановане місце ночівлі - кемпінг Віла Франка знаходиться на найвищій горі в місті. Знаємо, що звідти відкривається красyа панорама на місто, але важко їхати ввечері під круту гору, коли в самому центрі міста є інший кемпінг, навіть з басейном.Зрештою, таки піднімаємось на гору. Зясовується, що в цьому кепмінгу потрібно платити за велосипед, як за мотоцикл, чого не було в усіх попередніх. Раніше з нас взагалі не брали гроші за велосипеди.. Ну якщо вже піднялись.. залишаємось тут.
Краєвид з нашого верхнього кемпінгу був вартий зусиль:
вечеря, душ - і йдемо гуляти нічним містом.
День 9.
Sighisoara
Дистанція за день: 5 км на велосипедах і багато пішки.
Цей день ми всеціло присвятили Сігішоарі. І не даремно!
Середньовічний центр міста знаходиться на горі, частково омивається річкою. Він повністю оточений височенним муром з масивними воротами. Все дуже і дуже добре збережено, що цікаво, у всіх будинках досі живуть люди. Історичний центр Сігішоари включено до до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
сувенірна крамничка:
трохи історії міста українською тут:
Німці називають Сігішоару Schäßburg; угорці - Segesvár; в середньовічних грамотах, писаних латинкою, її величали Castrum Sex (!!!! Тільки це не від того, що ви подумали). Все це свідчить про те, що місто на річці Тернава Маре (Велика Тернава, дуже по-слов'янськи звучить) було поліетнічним, старовинним і важливим. Так і є.
Перша згадка в документах - в хроніці Краусса під 1191 р. Місто засноване саксонськими колоністами - ремісниками та торговцями, які прибули в ці землі на запрошення угорського короля. Тоді це було малозаселене угорське прикордоння. Castrum Sex, Шостий Замок, рік 1280-тий - отже, до Сігішоари саксонці вже звели п'ять твердинь. Але шоста, шоста...
Вже за 18 років з'являється і нова назва міста - Schespurch (Schaesbrich). Важливий торговий центр на перетині шляхів, прикордонний замок, чимале місто, населене переважно німцями, які його й розбудовували. А королівським поселенням Сігішоара стане в 1337-му. Хоча до статусу міста ще довго: його отримає в 1367р.
В XVII ст. в Сігішоарі діє 15 гільдій і 20 ремісничих цехів - дуже солідно. Принагідно місто відбивається від ворогів, витримує осади і пожежі, епідемії чуми та іноземні окупації. Коли тут мешкав в екзилі жорстокий Влад, в місті карбували монети. Сама валаський господар Цепеш, син Драга, вперше назвав Шесбург Сігішоарою. В епоху бароко тут жив відомий скульптор Еліас Ніколаі (Elias Nicolai). Інші відомі мешканці Сігішоари: історик Георгіус Краус, хімік Андреас Бертрам, журналіст Іларі Кенді.
На сусідньому полі Альбешті відбулася битва під Сегешваром, де революційні загони, керовані Юзефом Бемом були розбиті російською армією (31 липня 1849 року). За переказами, в цій битві загинув юний угорський геній Шандор Петефі. На його честь в Альбешті зведено в 1897 р. монумент.
Румунія отримала в свої володіння Сігішоару лише після Першої світової, коли Австро-Угорщина розпалася.
Зараз стара частина Сігішоари, Цетате (Cetate) - одне з небагатьох в Європі і єдине в Румунії середньовічне заселене місто. Тут збереглися будинки ремісників і патриціїв (Венеціанський будинок). На початку 2000-х багато говорилося про Дракуленд, парк вампирячих розваг поблизу міста, але цю ідею все-таки відкинули. Шкода.
до речі, поки ми цілий день гуляли містом, наші велосипеди, разом з усіма речима стояли серед вулиці, пристібнуті ланцюгом. нічого не зникло, що, за розповідями нашого водія, який давно їздить в Румунію, років 10 тому було нечувано.
Після прогулянки по центру, влаштовуємо прощальний обід в ресторані з етнічною кухнею. Мамалига, автентичні супи, цікаво приготоване мясо та інші витребеньки. Після того вантажимо все у бус і вирушаємо в Україну. Краєм ока побачии Таргу-Муреш, далі стемніло.
дорога міжнародного значення. цигани приборкують норовливого коня:
Вночі проїжджаємо перевал через Карпати. Навіть у місячному світлі срашенно гарно. Заїжджаємо по справах водія в одне з Буковинських сіл до його родичів по той бік кордону, під ранок приїхали у Чернівці.
День 10
Чернівці
Досипаємо в парку біля Чернівецького університету. Зранку йдемо на екскурсію.
центральна вулиця:
на центральній вулиці міста в ресторані є три варіанти комплексних обідів: 21, 24 і 26 гривень)
"п*яна" церква:
отож, за 10 днів ми проїхали 400 кілометрів на велосипедах, побачили всього навіть більше ніж я планував спочатку. В плані старовинної архітектури, різних замків, фортифікованих церков, монастирів Румунія аж занадто багата.
Цікаво також побачити, як переплітаються і мирно співіснують румунська, циганська, німецька, угорська, українські культури, мови, народи.
Дуже багато туристів з Західної, Центральної Європи, разів пять зустріали авто з австралійськими номерами. У Сінаї зустріли групу велотуристів з Іспанії, біля Брашова групу в Росії. У Брані один раз за 10 днів зстрілись з українцями: компанія байкерів з Харкова та Львову обїжджали на мотоциклах Чорне море.
Румунія не є дорогою країною, тут можна комфортно себе почувати, не рахуючи весь час витрати. Мережа кемпінгів дозволяє зручно і дешево жити в містах. По за містами можна без проблем жити в наметі, від України мало чим відрізняється в цьому плані.
Загалом, залишилось купа позитивних вражень. Дякую Надії, Марині, Тимофію і Дімі за хорошу компанію!
у 2011 році їдемо за цим маршрутом з 30 липня по 9 серпня: Велотур у Трансільванію
ПРИЄДНУЙТЕСЬ!
Частина 2. День 4-6
продовження розповіді. День 7-10
День 7.
Valeni - Fagaras - Viola -Cincsor - Cincu - Merghindeal[/b]
Дистанція за день: 50,6 км
Ранок починається з мекання під наметом. Вівці, а слідом і пастух завітали до нас. Румунський чабан не мав що курити, вирішив що ми маємо чим допомогти.
Місця тут схожі на Українські Карпати: такі ж хвилясті і пологі. І так само багато чабанів з вівцями.
Виявилось, що ввечері ми піднялись лише на перший зліт подвійного перевалу. Отож, спускаємось в заглибину і піднімаємось вже досить високо. Праворуч видніється якийсь монастир, ліворуч - знову вівці.
цікаво, попереду стада йде цап, поки він не ступить, вівці не зроблять і кроку
З перевалу красиво виглядає хребет Фагараш, ми ж спускаємось в містечко з однойменною назвою.
В самому центрі міста стоїть замок 14 століття
[i]Фагараш (нім. Fogarasch, Fugreschmarkt, угорський: Fogaras)
У 12 столітті фортеця була деревянною, у 14 столітті була посилена і стала кам'яною.
У 20-му столітті, при комуністах, замок Фагараш був використаний як тюрма. У 1950-і роки він був в'язницею для опонентів та інакомислячих. Після падіння комуністичної держави в 1989 році, замок був відновлений і в даний час використовується як музей і бібліотека. [/i]
До Viola, повороту на Cincsor рухаємось по трасі. Дивишся на горизонт - ніби небо, хмари, глянеш вище - високо в небі проглядаються зубці хребту Фагараш. Трансільванія дуже схожа на наше Закарпаття, лише скелясті гори на небокраї видають румунські Карпати.
Cincsor видно здалеку, але багаті на таку архітектуру румуни, навіть не вказали цю церкву в тематичній детальній карті-путівнику.
довго не затримуємось в уже звичній оборонній церкві, їдемо в Cincu
За селом зустрічаємо фермера німця-саксонця, предки якого колись переїхали сюди. Що цікаво, що німці переселились у Трансільванію у 12!! столітті, а і досі зберігають свою мову і культуру. Як і зовнішність:)
на ночівлю стаємо за перевалом перед селом Merghindeal. Від комарів знову доводиться рятуватись димом:
День 8.
Merghindeal - Dealu Flumos - Netus - Bradeni - Apold - Sighisoara
Дистанція за день: 65 км
Після сніданку відвідали Merghindeal, з його фортецею:
далі - Dealu Flumos, з подібним до Merghindeal укріпленням:
за селом Dealu Flumos - географічний центр Румунії, фотографуємось на згадку:
зовсім маленьке поселення Netus і то має оборонну церкву-фортецю:
село переважно циганське. тут є три бари і жодного магазину:)
цікаво, що коли я підїхав до бару купити хліба, старша циганка жестами стала просити гроші. Одразу ж двоє чоловіків-циган підійшло до неї і стали сварити на тему: "Ти чго позориш циган, ніби ми жебраки якісь!", у гурті виявився один поляк, тому вдалось трохи поспілкуцватись через перекладача.
озеро Bradeni
стрибки в ставок на велосипеді по-циганськи - за цією розвагою можна довго спостерігати зі сторони)
саксонська церква в Bradeni ззовні не така вражаюча, як більшість її колег, зато на другому поверсі тут зібрано старовинні скрині з навколишніх сіл
музей скринь
цигани в Bradeni. Як і в інших селах, вони збираються біля бару, беруть ящик пива на компанію і весело проводять час за експресивними розмовами і сміхом. Що характерно, приходять до генделику з усією сімєю, діти бавляться разом біля столиків, дорослі займаються серйознішими справами.
На нас вони скрізь реагували дуже жваво, намагались пригостити пивом, сфотографуватись. От лише спілкуватись виходило важко, крім своєї циганської і румунської мови вони не знають інших. Тож грали в "крокодила")
діти дуже радо фотографувались, дорослі просили вислати фото.
- ОК, дайде вашу адресу, краще е-мейл.
- Е-мейл?
- Інтернет адрес.
- а, ноу е-мейл, ІНТЕРНЕТ - МАКУЛАТУРА!!!
у Apold ми потрапили після обіду, було зачинено і вже не стали шукати доглядача з ключем, обмежились розгляданням укріплення ззовні
Saes - невелике село, але як же без власної церкви-твердині?
у Sighisoara приїхали під вечір. Заплановане місце ночівлі - кемпінг Віла Франка знаходиться на найвищій горі в місті. Знаємо, що звідти відкривається красyа панорама на місто, але важко їхати ввечері під круту гору, коли в самому центрі міста є інший кемпінг, навіть з басейном.Зрештою, таки піднімаємось на гору. Зясовується, що в цьому кепмінгу потрібно платити за велосипед, як за мотоцикл, чого не було в усіх попередніх. Раніше з нас взагалі не брали гроші за велосипеди.. Ну якщо вже піднялись.. залишаємось тут.
Краєвид з нашого верхнього кемпінгу був вартий зусиль:
вечеря, душ - і йдемо гуляти нічним містом.
День 9.
Sighisoara
Дистанція за день: 5 км на велосипедах і багато пішки.
Цей день ми всеціло присвятили Сігішоарі. І не даремно!
Середньовічний центр міста знаходиться на горі, частково омивається річкою. Він повністю оточений височенним муром з масивними воротами. Все дуже і дуже добре збережено, що цікаво, у всіх будинках досі живуть люди. Історичний центр Сігішоари включено до до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
сувенірна крамничка:
трохи історії міста українською тут:
Німці називають Сігішоару Schäßburg; угорці - Segesvár; в середньовічних грамотах, писаних латинкою, її величали Castrum Sex (!!!! Тільки це не від того, що ви подумали). Все це свідчить про те, що місто на річці Тернава Маре (Велика Тернава, дуже по-слов'янськи звучить) було поліетнічним, старовинним і важливим. Так і є.
Перша згадка в документах - в хроніці Краусса під 1191 р. Місто засноване саксонськими колоністами - ремісниками та торговцями, які прибули в ці землі на запрошення угорського короля. Тоді це було малозаселене угорське прикордоння. Castrum Sex, Шостий Замок, рік 1280-тий - отже, до Сігішоари саксонці вже звели п'ять твердинь. Але шоста, шоста...
Вже за 18 років з'являється і нова назва міста - Schespurch (Schaesbrich). Важливий торговий центр на перетині шляхів, прикордонний замок, чимале місто, населене переважно німцями, які його й розбудовували. А королівським поселенням Сігішоара стане в 1337-му. Хоча до статусу міста ще довго: його отримає в 1367р.
В XVII ст. в Сігішоарі діє 15 гільдій і 20 ремісничих цехів - дуже солідно. Принагідно місто відбивається від ворогів, витримує осади і пожежі, епідемії чуми та іноземні окупації. Коли тут мешкав в екзилі жорстокий Влад, в місті карбували монети. Сама валаський господар Цепеш, син Драга, вперше назвав Шесбург Сігішоарою. В епоху бароко тут жив відомий скульптор Еліас Ніколаі (Elias Nicolai). Інші відомі мешканці Сігішоари: історик Георгіус Краус, хімік Андреас Бертрам, журналіст Іларі Кенді.
На сусідньому полі Альбешті відбулася битва під Сегешваром, де революційні загони, керовані Юзефом Бемом були розбиті російською армією (31 липня 1849 року). За переказами, в цій битві загинув юний угорський геній Шандор Петефі. На його честь в Альбешті зведено в 1897 р. монумент.
Румунія отримала в свої володіння Сігішоару лише після Першої світової, коли Австро-Угорщина розпалася.
Зараз стара частина Сігішоари, Цетате (Cetate) - одне з небагатьох в Європі і єдине в Румунії середньовічне заселене місто. Тут збереглися будинки ремісників і патриціїв (Венеціанський будинок). На початку 2000-х багато говорилося про Дракуленд, парк вампирячих розваг поблизу міста, але цю ідею все-таки відкинули. Шкода.
до речі, поки ми цілий день гуляли містом, наші велосипеди, разом з усіма речима стояли серед вулиці, пристібнуті ланцюгом. нічого не зникло, що, за розповідями нашого водія, який давно їздить в Румунію, років 10 тому було нечувано.
Після прогулянки по центру, влаштовуємо прощальний обід в ресторані з етнічною кухнею. Мамалига, автентичні супи, цікаво приготоване мясо та інші витребеньки. Після того вантажимо все у бус і вирушаємо в Україну. Краєм ока побачии Таргу-Муреш, далі стемніло.
дорога міжнародного значення. цигани приборкують норовливого коня:
Вночі проїжджаємо перевал через Карпати. Навіть у місячному світлі срашенно гарно. Заїжджаємо по справах водія в одне з Буковинських сіл до його родичів по той бік кордону, під ранок приїхали у Чернівці.
День 10
Чернівці
Досипаємо в парку біля Чернівецького університету. Зранку йдемо на екскурсію.
центральна вулиця:
на центральній вулиці міста в ресторані є три варіанти комплексних обідів: 21, 24 і 26 гривень)
"п*яна" церква:
отож, за 10 днів ми проїхали 400 кілометрів на велосипедах, побачили всього навіть більше ніж я планував спочатку. В плані старовинної архітектури, різних замків, фортифікованих церков, монастирів Румунія аж занадто багата.
Цікаво також побачити, як переплітаються і мирно співіснують румунська, циганська, німецька, угорська, українські культури, мови, народи.
Дуже багато туристів з Західної, Центральної Європи, разів пять зустріали авто з австралійськими номерами. У Сінаї зустріли групу велотуристів з Іспанії, біля Брашова групу в Росії. У Брані один раз за 10 днів зстрілись з українцями: компанія байкерів з Харкова та Львову обїжджали на мотоциклах Чорне море.
Румунія не є дорогою країною, тут можна комфортно себе почувати, не рахуючи весь час витрати. Мережа кемпінгів дозволяє зручно і дешево жити в містах. По за містами можна без проблем жити в наметі, від України мало чим відрізняється в цьому плані.
Загалом, залишилось купа позитивних вражень. Дякую Надії, Марині, Тимофію і Дімі за хорошу компанію!
у 2011 році їдемо за цим маршрутом з 30 липня по 9 серпня: Велотур у Трансільванію
ПРИЄДНУЙТЕСЬ!