-
Язик до... доведе...
Історія трьох індійських пробитих язиків. До Києва кажете язик доводить? Мене до Києва зазвичай везуть, а от язик доводить як мінімум до божевілля, а як максимум до чарівної фрази «роблю, що хочу». При чому чим довший язик - тим глибше божевілля.Я вам так скажу - розмір жіночого язика прямо пропорційній об’єму шаленості у її голові. А ( Read more... ) -
Киндер Хеппі Енд
У мене нема фільму мого дитинства. Чи можливо це виправити?…
Я підняла голову доверху і побачила родичів. Поряд зі мною - маленька чорна магнітола, на якій світиться якась червона кнопка. Я опираюсь грудьми в ліжко і щось весело щебечу. Мені два роки. Це мій перший дитячий спогад….Дубль Фірст! Ту бі контіньюд… Саме з цього першого дублю мого життя я ( Read more... ) -
Сьогодні ти тут…
Завтра я тебе зненавиджу. Я буду рвати на собі волосся, лаяти себе так сильно, як навіть мама не лає, коли приходжу додому під ранок, жодного разу їх не зателефонувавши. Я знов казатиму собі « все, досить…» І знов тако буду зводити брови і думати: «хоча»..
Завтра! А сьогодні ти тут…
Завтра я знов просинатимусь посміхнувшись… Цю ж посмішку я ( Read more... ) -
“Мені 26 років, я хочу назад на війну, бо це моя робота...”
Я пишу вам не тому, що хочу похвалитись тим, який я молодий і героїчний. Просто за великими заголовками у підручниках історії ховаються стандартні розповіді стареньких вояк. Наші діти асоціюють слово “війна” зі словом “Гітлер”. Я хочу хоч на якусь соту долю змінити це уявлення. Бо сучасна війна - це не те, про що пишуть у підручниках. Війна - це ( Read more... ) -
Жаль...
...Ви коли-небудь бачили маленьку симпатичну перспективну дівчинку, з наклоном на романтику та гламур, яка б плакала від пісеньки про старенький МІ-8?? ..А я тупо ривіла цілий вечір... Жаль його, жалко змучену армію і бідних молодих офіцерів... І вертольоти з літаками жаль... -
УУУУУУУУУУПАЛА...
«Ну давай - кричи, стрибай, волай, тупай ногами, бийся головою об стінку! Ти вирвалась, порвалась на клапті, ти почала жити... Що боляче? Ги! Ну сама ж того хотіла. Тепер терпи, дорогенька. Бо ж назад ти все одно не підеш - не така ти, я тебе знаю. Не хочеться більше йти? Падай! Прямо сюди!..»
...Язиком злизую кров з коліна ( Read more... ) -
Кажуть, шо тепер модно тікати в село...
Навіть незважаючи на те, що у журналістиці я людина не нова, і не одну пару туфлів стоптала у різних селах, з таким випадком стикнулась вперше - малодь тікає в село... Більше того, благаючи випрошують продати їм напівзруйнувані будинки хазяїв, доводять їх дол ладу і там живуть. На фото дві сім’ї - одна з Луганська, інша з Скадовська. Втекли на ( Read more... ) -
ЖИТОННИЦЯ. P.S
…У день вистави на своїй он-лайн сторінці я побачила напис від Наці «Ну все, Стара, я поїхала, доганяй…» В Житомирі ми були майже одночасно. Зручно розмістившись в орендованій квартирі, ми пошурували в театр. А отут то й буде саме той момент, коли всі читачі захочуть примружити очі, хитро посміхнутись і подумати «Ну і шо, я ж знала\знав, що ти ( Read more... ) -
ЖИТОННИЦЯ. ТІЛЬКИ КІНЕЦЬ
Афіша! Після повернення у Вінницю ця афіша снилась мені навіть частіше, ніж Стівен Сігал, у якого є патент на офіційне відвідання моїх снів. Ця житомирська афіша примарювалась мені на зовсім не займаних нею вінницьких стовпах, вона колола мене в інтернеті. Ще більше колола мене ціна квитків. Спершу я думала, це ж в якому треба бути афекті від ( Read more... ) -
ЖИТОННИЦЯ. ТІЛЬКИ СЕРЕДИНА
Сніг у житті ПАРАнормальних особистостей Вінниці випав цього року ще 17жовтня - закрили сезон польотів. Разом з сезоном закінчився політ думок на тему «Щоб це втворити», і дивним чином почало з’являтись кишенькове бабло. …В результаті ми, усі дружно, почали страждати… Процес страждання зазвичай проходив у забігайлівці «Шеріф», при чому страждали ми ( Read more... )