він мабуть найкращий. по відношенню до мене то точно. і як би ми не сварились, не розходились та не старались один одного забути... все одно, коли я дома, ми разом. ніжні обійми, такий пронизливий і все таки закоханий погляд, щаслива усмішка і... і всі відчуття просто словами не передати. нам добре разом. як би не гірко мені було чути про його ( Read more... )

все таки до простоти собою можу бути лиш тут. і що я дома, що ні то досить велика різниця ( Read more... )

та ні, то не любов. то просто такий спортивний інтерес. вона просто хотіла, щоб він був її. а він поводив себе як мала дитина. вроді ж нічого особливого, але у його присутності губилась. і цей стан бісив, хотілось забути про всі рамки пристойностей та культуру спілкування й вліпити йому такий поцілунок, від якого перехоплює подих. не зважаючи ні на ( Read more... )

ну що ж, мабуть все таки я вмію добиватись того, чого хочу

Не подобається мені це реальне,доросле життя. тому часто я просто здаюсь. і роблю боляче. питання лиш кому тяжче від цього відходити:мені чи тому хто повірив в мою дорослість.

Опубликовано с мобильного портала m.livejournal.com

Ностальгія, це коли хочеться повернутися, а нікуди.

раз,два, три...і все з початку. стираємо память. і пофіг що не завжди це виходить. на цей раз вийде.

я впевненна!

Повторювала його імя і билась в істериці. ховала далеко в сумочку телефон, щоб нічого йому не написати, але моментально діставала в надії, що все таки він напише. та надія, що від нього прийде хоча б банальне "привіт" ставала з часом все меншою і меншою. придумувала причини почати розмову і шляхи як ніби ненароком зустрітись, та дивлячись зі ( Read more... )

в мене знову шиза. і то повна. настільки, що його фотки не тільки на заставці в телефонах, а й на робочому столі ( Read more... )

і знову депресивно...просто як завжди не знала що роботи...