Я живу фразами, що написані на його стіні в контакті, дихаю,лиш коли переглядаю його фотки та не можу без його голосу. тремчу від одної згадки про його погляд. і піднімаюсь на сьоме небо від його усмішки. 
а він навіть "привіт" першим не напише (((

спочатку він їй зовсім не сподобався. ще один хлопчина,який купив собі зеркалку і зауважав себе як фотографа. а потім...то просто потрібно було його бачити. все таки інтернет то зло і ти ніколи не зрозумієш людину спілкуючись в пласмасі. він так себе ввів. завжди гордо підняте підборіддя, впевнена ходьба, скупа усмішка та такі добрі й сумні очі...і ( Read more... )

почала перечитувати світ журнал. мабуть колись я писала краще. принаймні я ще досі пам'ятаю все те, що тоді відчувалось і переживалось. а тепер...мабуть я сама перестала встигати за змінами в своєму житті. іноді здається,що я просто спостерігаю за цим життям зі сторони, а воно саме по собі робить дурниці, придумує стосунки, проблеми та щастя. і ( Read more... )

 Если бы ты знал как мне жаль ( Read more... )

знову тікала на гулянку чекаючи від тебе дзвінка. й прекрасно розуміла, що себе ж то не обдуриш. ні поставивши в сімейному положенні його ім'я в контакті, ні знайомлячи його зі своїми друзями, ні його ревність. все це тебе не замінить. й справа не в тому, що я люблю тебе. звичайно, що ні. справа в тому, що чомусь саме тебе в даний момент не хватає ( Read more... )

 вже вкотре заходжу щоб щось тут написати і вкотре закриваю сторінку так нічого й не написавши. знову тікаю, знову гулянки та зустрічі з друзяками :)

так, вона все таки чекала принца. і їй так все осточортіло. все! їй бракувало тієї уваги, компліментів, очей і голосу які були колись. і хоч потрібно було тішитись, що зараз режим повної самотності, адже все таки сесія. та їй було зле. бо не може вона бути сама. не може. навіть під час сесії. та й вчилось би все набагато швидше якби був хтось ( Read more... )

старила у daily_cynical :
1.лишаємо комент
2. пишу про 3 речі, які мені у вас подобаються.
3. і нічо вам за то не буде. 

що ж, я знову за старе. усміхаюсь сама собі тихо-тихенько і уявляю, якою ж буде наша зустріч. і якось так бентежно чи що. він... дивно, але він звичайний. правда вихований по максимуму і як брат для мене. в нас просто одинакові очі. ось якщо сфотографувати його очі, лиш очі, і мої, ви б точно не розрізнили де чиї. а ще він позитивний. ось просто ( Read more... )

терпіти не можу коли люди викобелюються. дають тобі гроші то бери, а не роби з себе фіг зна що. злосна я одном словом.
перший екзамен є. а ось що буде з двома наступними боюсь навіть думати.