Цікаво спостерігати, як підвищується больовий поріг в тіла, коли болить душа; і як байдужішаєш до своїх бажань, коли не стає сил мріяти.

Гуляли Подолом і Ботсадом. Дихали сонцем, магноліями і повнотою весни. Посміхалися. Вірили.
Закарбувала в пам"яті кожен момент цього чарівного дня.

Прийшов день прийняти остаточне рішення. І воно мене не радує ( Read more... )

Пробудження від яскравого промінчика в обличчя, теплий вітер у волоссі, куртка в рюкзаку, посмішка на обличчі, і розуміння: час відпустити і розтопити все, що фарбує життя у сіре:-)
Тож завтра очікуємо появу бруньок:-) Я поспішаю? Не важливо:-)
З наступаючою Весною вас!:-) В душі і навколо:-)


( Read more... )

Вже майже рік на Головпоштампі функціоннує диковинка:-) - електронна черга. Заходиш - а черг біля віконець нема, половина з них вільні:-) Тільки от тітоньки в цих віконцях, після розширеннного викладу питання у відповідь незрозуміло бурмочуть як заклинання - "риструся":-) Лише з третього підходу стало зрозуміло, що на вході жіночка з бейджиком ( Read more... )

Як можна жити в Країні, в якій 40% населення бажає бачити в якості обличчя нації особу, по рівню розвитку трішки вищою середньостатистичного другокласника, а ще майже третина вважає це прийнятним ( Read more... )

Якщо подумати, що теплом свого тіла нагріваєш люте арктичне повітря навколо себе, або уявити себе в інфрасвітлі червоною випромінюючою точечкою серед тихих темних вулиць, а при цьому ще й посміхнутися, то стає значно тепліше:-) І цим теплом можна ще більше зігріти своє рідне місто:-)

Факт, що "воля" - однокорінне зі словами "звільняти(ся)", "увольнять(ся)", додає вагомості складовій "раб" в слові "работа":-))

Якщо не помиляюся, їх всього 2 в Києві.
Одна у пров. Шевченка, друга - на вул. Сковороди:-)
Цікаво, наскільки випадковий цей вибір місця імені класиків української літератури;-)

Добре відчувати по-весняному лагідне тепло сонця перед самим початком сурооової зими ( Read more... )