Отакої... Виявляється, мій акаунт тут ще досі активний?

- розсортувати папку з фотографіями;
- розібрати закладки в барузері;
- почистити папку "Вхідні";
- додивитися Хауса;
- дочитати Вікіпедію.

Список справ на довгі зимові вечори 2039 року готовий.

З певного моменту стало простіше говорити чужими думками. Псевдо-цитати, афоризми, тексти пісень, посвят, присяг, епіграфів та епітафій - що завгодно, крім власних слів. Страшно, коли стає страшно бути собою.

За вікном тануть рештки першого і останнього снігу, мандаринки не пахнуть Новим Роком, різдвяного настрою на мене цього разу взагалі не вистачило, а листи до Миколайка повертаються з позначками "адресата не знайдено".
Свято наближається - повторювати, доки не почну вірити.

Неймовірно, але факт - кожен похід на ковзанку закінчується для мене синцями в найнеочікуваніших місцях і черговим стресом. Здається, що ти вже ого-го як розігналась на тих ковзанах, а тут тебе з свистом обганяє мале, яке тобі і до пояса не дістане. І здвідки вони такі беруться? Не встигаєш подумки питання задати, як погляд натикається на батьків, ( Read more... )

Отак живеш собі, а тут ні з того, ні з сього виявляється, що Шелдон Купер - егегей. Ну you know what I mean.
Вони забирають найкращих.

Несподівано для себе, вперше за пів-року зайшла в жж.
Ой чи живі, чи здорові всі родичі Гарбузові?

Всі-всі-всі, кому хоч раз пощастило бути на порядному весіллі точно чув пісню "чом ти не прийшов...". Так-так, оту де перешкодою шаленому побаченню під місяцем стала найменша сестра, яка підступно заховала сідло героя-коханця. Уявляю сучасний варіант:
- Ти чого не прийшов?
- Та я цесаме... проїзний на метро загубив.

Йдучи на виставу з такою назвою чогось очікуєш ( Read more... )

Ненавиджу трикрапки ( Read more... )