Все занадто швидко. Я прокидаюсь без будильника, намагаючись почати ранок спокійно і виважено. Медитація, писання в щоденнику, практика вдячності, молитва - у кожного свої інструменти для того щоб усвідомлено виставити пріорітети і вийти у світ із власними намірами, із відчуттям, що ти обираєш темп, чи хоча б напрямок в якому пройде день. Але тут ( Read more... )

Я досі тут.

Привіт музи писання. Дякую, що прийшли вчора і ще сьогодні. Здається вам сподобалась моя жертва ранішнього вставання? Чи просто тепер у вас більше часу на мене ( Read more... )

Я заскучала за писанням. Давно було діло ( Read more... )

Ну чому ж моє життя не має наслідків? Чому я стою на місці, ходжу колами, наступаю на свої сліди... А всі навколо йдуть далі, я я біжу на всю силу, але не можу їх наздогнати. Я справляюсь з життям. Я дуже дуже добре справляюсь. Закиньте мене кудись подалі, видайте мені іструмент - я розберусь. Я швидко стану на ноги, розведу вогонь, побудую хату, ( Read more... )

Сиджу книжку читаю, підходить дівчина, явно бігала. Каже привіт. Я теж кажу привіт. Питаю, скільки пробігла. Каже, я не міряла, це вперше за багато місяців біжу. Робота зовсім не йде, каже, то я взяла довгу відпустку, на три тижні, і тепер маю час займатись спортом. Ми все говоримо, а все намагаюсь загадати - це хто взагалі? Виявляється що це ( Read more... )

Сьогодні ми говорили про сенс життя. У тому сенсі, що мало з ким можна поговорити про справді цікаві речі: як нам жити, що це за всесвіт, як краще організувати суспільство, звідки береться релігія... І якось так несподівано з усіх боків почали проходити думки, що більшість людей не думає, і що це, звичайно не люди, з якими стикаємось конкретно ми, ( Read more... )

...і згадала, що хворіла так само три роки тому - коли не брала відпустку з зими. А тут по суті не брала відпустку з минулого літа. І поки навіть не те щоб збиралась. Взагалі, хтось має розповідати таким як я, що коли в тебе сухі губи і шкіра, треба пити воду, коли паморочиться голова, і все бісить, треба поїсти, коли все життя здається позбавленим ( Read more... )

Жити в величезному студ гуртожитку - це весь час бути у стані прощальної вечірки. Постійно з кимось знайомишся, потім прив'язуєшся, потім відпускаєш, потім знову... Це як миття посуду - велика вправа із прийняття плинності буття. Не зупиняй того, що йде. Не жени того хто прийшов. Краще запропонуй йому чаю, і спитай як воно там, ззовні. Ми всі тут ( Read more... )

Дуже складно не писати ( Read more... )