(Untitled)

[tyha_voda]

фальшивити набридає незмінно скоро.
Я витягаю зі себе слова, мов корок -
засохлі та шпаруваті.
Виявляється, що робота - єдиноколо,
а найкраще водиться у приваті.
І на те, що тобі не стачає вою,
не стачає ні часу, ні божевілля -
тільки те і робить тебе живою
у скупі хвилини твого дозвілля.

Comments

віршик на віршик - то є певний моветон,

[romantyk]

але ось видалась вільна филька:

собі не зфальшивити важче й важче,
слова - на повірку - украй пропащі,
безбарвні і пустотілі.
і кожне - само_по_собі - ледащо,
хоча озивається спазмом в тілі.
і кожне озвучити і назвати,
і вкласти - у кожне! - хоч криху ґлузду,
щоб відхреститися від привату,
в якому, з"ясується, також пусто.

якшо шо - сорі.
класний в тебе текст, тихаводо.

Re: віршик на віршик - то є певний моветон,

[tyha_voda]

А я не знала, що моветон)) ми з подругами-поетками так постійно грішимо))
Дякую, мені приємно, і взагалі сподобалося.