91. Я. Г. КУХАРЕНКО. 7 серпня 1857. Катеринодар
7 августа 1857 г.
Друже мій мылый Тарасе Григоровичу!
Въ послѣднихъ числахъ іюля я издывъ вь Одессъ, взявъ изъ института другу дочку и пріихавъ у двохъ до дому вь конци іюля. Тутъ засталы твое письмо зъ виршами. Прочитавъ я его въ простыхъ очкахъ, переписавъ стыхи своею рукою, щобъ безъ омылкы читать було можно. Пошлю, якъ ты здоровъ кажешъ, старому Щепкину, та думаю послаты до Могилы и до Костомарова. Сей чоловикъ недавно обизвався до мене по одному дилу, такъ я зъ того знаю, шо нашъ добрый знакомый Николай Ивановичъ Галка проживае въ Саратови. Въ Одесъ я заихавъ моремъ. Въ Одеси и Вознесенскѣ я розcказувавъ добрымъ Южно-руснакамъ, съ которыми ричъ заходыла, де ты теперъ, мій друже, обритаешься, и показувавъ твое полычье (я его обробивъ въ Одеси, звычайно, якъ слидъ). Та й люблять же тебе на Украини, брате. Одынъ, по прозвищу Казачинскій, военный офицеръ, ажъ изъ самого Уманя.
На «Записки Южно-русскія» пославъ гроши у Питеръ. Визволяйся брате, та пріизды на нашу козацьку Украину. Я теперъ не маю никуды далеко ихаты и буду дома, або въ городи, або въ хутори (50 верстъ отъ городъ). Якъ що будешъ ихаты трактомъ Ростовскимъ, то шляхъ якъ разъ поузъ мій хуторъ, то заидь у хуторъ, може мене тамъ надыбаешь, а якъ що ни, не буду въ хутори, то скажи, щобъ подалы тоби на визъ чарку горилки, та глекъ молока, выпій и запій, та й поспишай до мене у городъ.
Не кидайся дила, сиречъ, не оставляй писаты. Погасыло кляте лыхо огныще твого талану, але добрый витерокъ повіявъ, позносывъ золу, знайшовъ искорку, що не погасла, та й почавъ роздуваты огонь, отже и гляды, якъ покотить пожарами. Поплюй въ колочки, та й строй Кобзу смило, а дали грай, якъ гравъ есы!
Твій Я. Кухаренко.
Подається за виданням: Тарас Шевченко. Повне зібрання творів / Під ред. С. Єфремова. - К., 1929. - Т. III. Листування. - С. 279-280.
В сучасному правописі
В последних числах іюня я їздив в Одес, взяв із інституту другу дочку і приїхали вдвох додому в кінці іюля. Тут застали твоє письмо з віршами. Прочитав я його в простих очках (бо без очок я нічого тепер не читаю), переписав їх своєю рукою, щоб без опинки читати було можна. Пошлю, як ти здоров кажеш, старому Щепі, да думаю послати до Могили (Метлинского) і до Костомарова. Сей чоловічина недавно одозвався до мене своїм письмом по одному ділу, та й я з того тепер знаю, що наш знакомий добрий Ніколай Іванович Галка - Костомаров проживає в г[ороді] Саратові.
В Одес я їхав морем. В Одесі і Вознесенську добрим южноруснакам, з которими річ доходила, я розказував, де ти тепер, мій друже, обрітаєш, і показував твоє поличьє (я його обробив в Одесі, звичайно, як слід). Та й люблять же тебе на Україні, брате!.. - Один по прізвищу Козачинский, воєнний офіцер, аж із самої Умані. На «Записки южноруські» я послав гроші в Пітер.
Визволяйсь, друже, та приїзди на нашу Козацьку Україну, я тепер не маю нікуда далеко їхати і буду дома: або в городі, або в хуторі (50 верст од города). Якщо будеш їхати трактом Ростовським, то шлях якраз поуз хутір мій, і дзвоники чуть в хату, і поштарів - як гукають, то заїдь в хутір, може, мене там нагибаєш, а якщо ні, не буду в хуторі, то скажи, щоб подали на віз тобі чарку горілки та глек молока, випий і запий, та й поїжджай до мене в город.
Не кидайся діла, сіреч, не оставляй писати, бач сам здоров: погасило кляте лихо огнище твого талану, але добрий вітерок повіяв, позносив золу, найшов іскорку, - ще не погасла, - та й почав роздувати огонь, отже і гляди, як покотить пожаром. Поплюй в кілочки та строй кобзу сміло і далі грай, як грав єси.
Моя стара і діти всі кланяються тобі низенько. Будь здоров та щасливіший, нехай тобі Бог помагає на все добре, а я, поки жив, тебе ловажающий і покорний на услуги
Яков Кухаренко.
7 августа
1857 года,
Єкатеринодар.
В «Ченцеві» було написано, видно, хватаючись:
В червоних штанях оксамитних
Матнею улицю мете,
Іде козак. Ой літа, літа,
Що ви творите? На тоте ж
Старий ударив в закаблуки,
Аж встала курява. Отак,
Та ще й приспівує козак
«По дорозі рак» і проч.
Не добравши сенцю в підчеркнутих стихах, я в своїй пере[писі] замінив ті п’ять стихів так:
Іде козак старий, його веде
Товариство під руки,
За ним музика грає.
Старий не втерпів, в закаблуки
Привдарив, ще й співає:
«По дорозі рак» и пр.
Якщо, може, в тебе воно не так, то увідом.
Коментарі:
Подається за автографом: ІЛ. Ф. 92. № 260.
Вперше надруковано: Киевская старина. - 1897. - № 3. - С. 455 - 456. Публікація М. К. Чалого.
Дата в автографі: «7 августа 1857 года, Екатеринодар».
Відповідь на лист Шевченка від 5 червня 1857 р. з Новопетровського укріплення.
Відповідь Шевченка - лист від 16 лютого 1858 р. з Нижнього Новгорода.
Цього листа Шевченко одержав 10 лютого 1858 р., про що пише у своїй відповіді Кухаренкові та занотовує у щоденнику під цією датою: «Получил письмо от кошового батька Я. Кухаренка от 7 августа. Оно из Екатеринодара прогулялось через Новопетровское укрепление и Оренбург и только сегодня достигло своей цели. А всетаки лучше позже, нежели никогда. Кухаренко не знал о моей резиденции. А я не знал, как растолковать себе его молчание. А теперь все объяснилось».
...взяв із інституту другу дочку... - Йдеться про одеський Інститут шляхетних дівчат, заснований 1829 р. Приймали туди дочок дворян, вищого офіцерства й купецтва. Щорічна плата за навчання складала 1000 крб. 3-класний курс навчання тривав шість років без жодної відпустки додому (Обозрение учреждений императрицы Марии в 25-летие с 1828 по 1853 г. - Спб., 1854. - С. 48 - 49; Лихачева Е. Материалы для истории женского образования в России. Кн. 3 (1828 - 1856). - Спб., 1895. - С. 7 - 8). Я. Кухаренко мав чотири дочки й чотирьох синів.
Тут застали твоє письмо з віршами. - До згаданого листа Шевченко долучив автографи поем «Москалева криниця» (друга редакція) та «Чернець» і поезію «Вечір» («Садок вишневий коло хати»).
Пошлю... старому Щепі... - У згаданому листі Шевченко просив Кухаренка: «...дай доброму писареві переписать і «Криницю», і «Ченця», і «Вечір». Та пошли старому Щепкіну. Нехай на старість читає та не забуває безталанного кобзаря Тараса Дармограя». Ці автографи нині не відомі. Кухаренкові копії цих поезій були надіслані М. С. Щепкіну (див. лист Шевченка до П. О. Куліша від 5 грудня 1857 р.).
...да думаю послати до Могили (Метлинского) і до Костомарова. - Чи здійснив Кухаренко цей намір - невідомо.
Вознесенськ - місто в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії, порт на р. Південний Буг (нині - місто обласного підпорядкування Миколаївської області України).
...і показував твоє поличьє... - 3 листом від 22 квітня 1857 р. Шевченко надіслав Кухаренкові автопортрет сепією, нині не відомий.. Репродукцію твору опубліковано у журн. «Известия Общества любителей изучения Кубанской области» (1913. - Вип. IV. - Між С. 48 і С. 49); збереглася й фотокопія (ІЛ. Ф. 1. № 872) - див. т. 9, № 37.
На «Записки южноруські» я послав гроші в Пітер. - Тобто на перший том упорядкованих П. Кулішем «Записок о Южной Руси» (Спб., 1856), де вміщено фольклорно-етнографічні матеріали.
Журнал Шевченка: 5, 6, 7, 8, 9 серпня.