Чому “h” слід транслітерувати як “х”
У мережі зачинається новий лінгвістичний блог, присвячений українській мові. При чому перший допис у ньому не тільки надконтроверзовий, але й вельми аргументований. До вашої уваги за посиланням «Чому “h” слід транслітерувати як “х”».
Звертаю увагу ще на одну поширену помилку проти української фонетики й вимови. В українській мові літерою х відтворюється, як правило, іншомовна фонема ch: Фридрих (Friedrich), Халдея (Chaldaea); фонему h слід передавати через г. Хотілося б, щоб це запам’ятали диктори й коментатори Українського радіо й телебачення, котрі не тільки не читають жодних мовних порад, а й не заглядають у словники української мови. Ігноруючи рекомендації українських лексикографічних праць, вони беззастережно й безпідставно копіюють своїх московських колег і вимовляють Ханс, Хельмут, Хофман, Йоханнесбург і т. ін. У російській мові таке явище виправдане, бо там немає фрикативного г, є лише ґ і х. А в мові українській вимова ґ або х на місці h суперечить здоровому глуздові. Це майже те саме, що замість голова, гриб, глина казати ( ... )
Reply
Reply
Питання має коґнітивно-логічний статус (отак - фонологічний), а не статистично фонетичний - але совєтонедоосвічені псевдолінгвісти отого не розуміють!
За слухом та лиш за фонетичними критеріями - неможливо б визначити навіть статус української фонеми через вимовлене українське слово "легко" - і то через самих українців - тож через вушенята россо-суржико-вкраїнців встановлюють статус англійської фонеми [h]? Не дарма Пономарів дав коґнітивний критерій здорового глузду отим знеглуздженим россопрофанам!
Ось:
Натомість у другому експерименті, побудованому на основі слухового оцінювання звукового матеріалу групою аудиторів, отримано протилежні результати: еквівалентом англ. [h] названо укр. [х]. Вирішальним чинником, що визначив такий результат, напевне, є факт належності обох звуків до категорії глухих (подібність за типом фонації).
Reply
Leave a comment