Монастир Ґегард та храм Гарні: перлина еллінізму, язичництво, таксист-кідала та базальтові стовпи
Якщо вас не здивувати архітектурою чи цікавинками західних країн, то саме час краще пізнати Вірменію.
В один зі своїх днів перебування ми вибралися на одноденну поїздку з Єревану - поєднали монастир Ґегард та храм Гарні - єдину елліністичну будівлю з колонадами на просторах колишнього СРСР.
Попри дешеве таксі у Вірменії (1 кілометрів за місто обходився десь у 0,2 євроцентів) аби поринути у місцеву атмосферу добиралися автобусами та маршрутками.
Спочатку їхали старою (вже забутими у нас) низькою «Газелькою» - вартість проїзду 100 драм (за тодішнім курсом 5,5 ₴).
1.
На імпровізованій автостанції біля «Мерседес центру» сіли на автобус до 284. Почекавши трохи на пасажирів він від’їхав. У знімок вліз і місцевий поліцейський. Хай буде - форма їхньою поліція (як на мене) зовсім проста і не презентабельна.
2.
Автобус проїхав першу потрібну нам точку - храм Гарні, а ми поїхали до кінцевої - села Гохт, звідки було вже ближче до Ґегарду (десь 5-6 кілометрів). За 35 кілометрів дорого ми віддали 250 драм (14 ₴).
Коли приїхали почався дрібний дощ. Ми вирішили напроситися у машину до компанії молоді - вони зустрічали двох пасажирів з нашого ж єреванського автобусу. І ніби отримали вже згоду, як тут підбігли нахабні таксисти і почали їм щось казати вірменською. Врешті компанія нас не взяла а ми вдягнувши дощовики пішли у бік монастиря - одночасно намагаючись стопити машини.
- До Гегарда за 3 тисячи туда довезу, - заломили вони ціну. Ці таксисти мені одразу не сподобалися. Інтуїція показувала що з ними краще не мати справу. Але…
Ми відмовилися. Далі вартість падала на очах і ніби то домовилися за 2 тисячі (з чеканням на нас та подальшим трансфером у Гарні).
Поїхали ми з колегою водія - на противагу іншим вірменським таксистам він не розмовляв і не говорив ані слова російською (думаю, що вдавав).
Коли ж ми приїхали то запросив половину вартості - тисячу і сказав, що буде на нас чекати за 30 хвилин, але машину так і не припаркував.
Ми ж на радощах побігли дивитися на монастир Ґегард. Накрапав дрібний дощ і тому фотки вийшли не найкращі. З іншого боку ми були якраз на вірменський Великдень (а святкують вони його за своїм власним календарем і у 2019 році свято воскресіння у них було на тиждень раніше) і мряка змусила людей ховатися всередині і не лізти у кадр.
3-4.
Ґегард з повною назвою Ґегардаванк («монастир спису») заснували у IV столітті! Його унікальність у тому, що частина храмів вибудувана у скелях.
Вхід всередину, як і на територію - безкоштовний. Взагалі у Вірменії багато людей ходять у церкву, туристів ще не така навала і тому нема потреби брати плати за вхід у діючі храми.
Інтер’єр доволі аскетичний. Ані пишних позолот, ані ікон. Кажуть, що так ближче до Бога. Але певні елементи все рівно присутні - рельєфні леви. із ланцюгом на шиях. Нагадує зв'язок з язичницькими часами. Можливо, це герб одного з княжого родів.
5.
Як бачите покривати голову не обов’язково. Пригадую ці засудливі погляди у деяких православних церквах Донецька.
6.
У 2000 році монастир Ґегард включили у список спадщини ЮНЕСКО.
7.
Путівник по Вірменії: must see місця, скільки коштує житло та проїзд і що варто скуштувати
Ще однією пам’яткою ЮНЕСКО, правда нематеріальною, є хрести-хачкари (цікаво у тому списку є і всім нам відомий «вірменський лаваш»).
8-10.
Оббігши монастир за півгодини побігли до таксі, а машини - нема! Телефон (який я завбачливо взяв у таксиста) відключений. До цього у нас була подібна ситуація, але там нас підвозили люди і вони не зобов’язані були чекати. Схоже, думка про те, що «слово на Кавказі не те саме що на Заході» - правдиве.
Розпач додав мені рішучості і вже за дві хвилини ми їхали у бік Гарні. Як раз з парковці виїжджала машина і водій зголосився підкинути нас.
Шофера звали Акоп і він повертався у Єреван - святкувати з родиною Великдень.
- Работаю таксистом - привез москвичей а теперь еду назад, - розповідав він. - Хотите - поседите со мной в Ереван.
Були розмови про зарплатню у Єревані і більшість отримує не більше 200$. Втім, він, як і більшість вірмен, не виглядав нещасливим.
У якості подяки дали водію «Вершків лінивців» від Рошену (куплені ще вдома), але цих цукерок тут і так вдосталь.
Від траси до другого храму Гарні ще йти хвилин з 15. Вхід платний. При чому вперше бачу різні ціни для місцевих і туричів (на Заході є хіба що знижки на Канарах для мешканців Канар). Вартість квитка - 1500 драм (83 ₴). А от студентам - смішна сума у 6,9 ₴.
11.
Храм Гарні - єдиний збережений зразок давньогрецької архітектури (хоча сама Древня Греція (а держави такої взагалі не існувало) тут ніколи не була, але її архітектуру успішно розповсюджувала Римська імперія) у колишньому СРСР. Є свідчення, що дата його заснування 781 рік до нашої ери (!).
12-14.
Попри те, що Вірменія першою у світі офіційно прийняла християнство, до того було ще дуже далеко - це був язичницький храм бога Мітри (взагалі храмів Мітра багато і тому при пошуку вводьте храм Гарні).
Древній монастир Нораванк: вірменські храми, криваві скелі та хрести-хачкариДо речі, ресурс adme.ru радить це місце яке поки що без туристів на противагу Афінам.
Те що ми бачимо зараз - реконструкція, адже храм сильно постраждав від землетрусу 1679 року.
15-16.
Прогулюємося вірменською провінцією: Гори, 90-ті, торт-кебаб, Єрітасардакан та будинки з туфуПри чому провели її за радянців - у 1966-1976 роках. Взагалі у 60-70-х відбулося певне національне відродження у Вірменії. У 1967 році відкрили музей геноциду вірмен (правда тут винні молодотурки, а не більшовики як у нас). Втім, радянське керівництво мало свої бонуси - одні кажуть що так заспокоїли відкритий виступ громадськості у Єревані до 50-ї роковини геноциду, інші ж зважають на противагу Туреччині, яка у ті роки остаточно закріпилася на орбіті західного демократичного світу.
Нові елементи видно неозброєним оком.
17-18.
Біля храму залишилися руїни фортеці, палацу та бані. Не впевнений, що було саме тут.
19.
Споруду звели на пагорбі і звідси відкриваються добрі краєвиди. При чому гори доволі різні.
20-21.
Місцина тут дика. І те, що спочатку здається дорогою насправді гірська річка Азат.
22.
Коли купували квитки думали, що у квітні тут буде тепліше. Але чим вище у горах тим холодніше. Втім абрикоси тут почали квітнути раніше.
23.
Люблю розбавляти пости з архітектурою та природою людьми - все таки передаю і свої емоції. І виходить більш людяніше якось.
24-25.
Трохи нижче від храму можна побачити базальтові стовпи. Місце не дуже популярне адже треба йти часом по багнюці. Але для галочки варто зробити.
26.
«Нива», зокрема і біла, і досі є королем вірменських доріг. Цей позашляховик виробляється з 77 року і відтоді дизайн суттєво не змінився. Напевно, як і зупинився прогрес у сучасній Росії.
27.
Фото: yaplakal.com