Литовська частина Куршської коси: Дикі піщані дюни, крижане море та пагорб відьом : vladbespalov

vladbespalov

Литовська частина Куршської коси: Дикі піщані дюни, крижане море та пагорб відьом

Nov 07, 2013 09:27

Наступного дня, після прибуття до Клайпеди, я відправився подивитися на курортне містечко Ніда.

Вирушив у дорогу не сам - зі мною був ще 19-річний німець, що теж зупинився у кауч-серфера Ромаса. Хлопець влаштував собі своєрідний тур з Німеччини до балтійських країн на мотоциклі.

Район приватних будиночків на околиці Клайпеди. Затишне місце - хвойні ліси, затока неподалік.

1-2.

Купивши талону у найближчому супермаркеті за 5 чи 6 наших гривен ми сіли на автобус на поїхали у центр Клайпеди.

3.

З міста паромом ми дісталися на другий берег - на Куршську косу, де і заходилося селище Ніда.

4.

Власне, про Куршську косу: її довжина близько 100 кілометрів, а ширина варіюється від 400 до 3800 метрів.
вона включена до списку спадщини ЮНЕСКО.

Майже по її середині проходить кордон між Литвою та Росією. Цікавим є той факт, що коса ця є півостровом, оскільки в районі Клайпеди знаходиться протока, яка з'єднує прісноводну Куршську затоку з солоним Балтійським морем.

Буквально за 10 хвилин ми вже пришвартувалися до берегу. Вид на клайпедський порт - головні морські ворота Литви.

5-6.

На іншому березі, тобто вже на самій косі, відчувався справжній курорт. І це не дивно, адже три чверті її поверхні вкриті лісами, серед яких побудовані такі миловидні будиночки.

7-8.

До Ніди з тієї точки було добрячих півсотні кілометрів. Варіантів мали два: автобус або їхати на попутках. Натомість, жодної машини протягом 10 хвилин перебування ми так і не побачили. Вже на зворотному шляху я зрозумів, що для автівок є інша паромна переправа у глибину коси, десь за кілька кілометрів від нашої точки.

Допоки ми чекали на автобус взяли трубочки зі згущеним молоком у бабусі.

- За 3 лита только с краев помазана, а за 4 - все внутри,- розказувала вона про свій товар.

Купили з повною начинкою. Одначе, вона варена згущена була лише з країв. Я повернувся і сказав про це. Бабуля почала щось буркотіти, але дала мені у відшкодування ще одну трубочку, пропонувала і німця, але той відмовився.

Згодом приїхав наш був і наша компанія поїхала. Аби не нудьгувати, ми говорили з місцевими. На фото мій німецький попутник та литовка Угне, яка їхала працювати офіціанткою у ресторан.

9.

Власне, Ніда мені дуже сподобалася - дуже релаксаційне, затишне та благоустроєне селище.
В таких будиночках можна зняти кімнату. Як у казці, чи не так?

10-12.

Народ катається на великах та прогулюється з песиками

13.

Європейська практичність: велодоріжки, лавиці, біотуалети (навіть для інвалідів) та освітлення

14-15.

Однією з цікавинок Ніди є дикі піщані дюни - нагадує пустелю.

16-17.

На пагорбі влаштовані доріжки та спеціальний оглядовий майданчик, аби народ не шкодив природі. Проте, водій машини з московськими номерами так не думав - він заперся сюди на джипі.

Після дюни та обіду провіанту з магазину у нас у програмі було Балтійське море. Вода була майже крижана (я pвик до нашого Азову з його 25-26 градусів, а тут лише 17-ть). Ніхто майже не плавав. Але я заради відмітки проплив пару хвилин.
На пляжах є все необхідне: кабінки, туалети, інформація. Вхід, звичайно, безкоштовний.

18-19.

Ліжак на прокат 21 гривня, парасоль - 16.

20.

Є тут і нудистські пляжі

21.

Торгують і тут, але цивілізовано: не з асфальту та не у поліетиленових пакетах

22.

Море, а поруч ліс
23.

Чисто та охайно

24.

Для когось курорт - то робота

25.

До Росії (Калінінградської області) всього 4 кілометри. Цікаво було б зганяти на найближчий курорт на їхній частині коси та зробити порівняння.

26.

Після прогулянки по Ніді наша україно-німецька компанії рушила далі. Автобус за розкладом був за 20 хвилин і тому я вирішив їхати на попутках. Побачили парочку, яка пакувала речі. Спитали чи не їдуть до Клайпеди і … нас взяли!
Спочатку розмовляли англійською, а потім перейшли на російську. Молодята були з Шяуляю, де я власне був кілька днів тому і тепер поверталися додому.

По дорозі ми заїхали ще до іншого селища - Юоадкранте (у перекладі «чорний берег») та подивилися пагорб відьом.

27-29.

На зворотному шляху Куршську затоку перетинали вже на паромі для авто. Наші пасажирські квитки були дійсними і тут. Хоча, власне, їх ніхто і не перевіряв. Типу якщо ти дістався на той берег, квиток показав, то і назад так же будеш.

30.

Мені дуже пощастило, адже машина на Шяуйляй проїжджала містечко Паланга - моєї наступної цілі. Німець вийшов у Клайпеді, а я продовжив подорож з литовцями

Фото на згадку. Дякую Вам або Aciu!

31.

По приїзду до Паланги я набрав Ангело - шведа, в якого я повинен був зупинитися. І тут сталося погане. Він запинаючись почав відмазуватися, мовляв, його немає зараз у Паланзі, а мені треба йти на вокзал, де пропонують кімнати. Звичайно, потім я йому написав негативний відгук на кауч-серфінґу. Я в принципі теж ризикував, бо у нього взагалі не було жодного повідомлення - своєрідної гарантії від інших кауч-серферів.

Дійсно, на вокзалі здавали житло. Проте, видно було, що то посередники - загнули 100 літів (більше 300 гривен).

- А сколько ты дашь? - спитали мене. - Давай за 80.

32.

Я ж розвернувся та почав сам шукати житло. Зайшов в одну хатину - сиро, неприємний запах, типовий совок. Хазяйка хотіла 30 літів.

- Оставляйте вещи! - казала вона у надії, що я вже зупинюся тут.
- Я подумаю, - відповів я і цей варіант розглядав як крайній.

Ближче до центру містечка я помітив охайний зелений будинок і пропозиції житла. Хазяйка одразу справила дуже приємне враження!

- Вам только на одну ночь? 30 литов за комнату: отдельная комната, туалет и душе на первом этаже.

Дізнавшись, що я з України, вона скинула 10 літів, запропонувала каву з медом та заспівала українську пісню: «Рідна мати моя».
Мені було приємно таке ставлення.

- Я люблю Украину, у меня есть друзья в Ивано-Франковске, мы с ними в отпуск ездили, - розказала вона.

Настрій поліпшився. Я пішов пізнавати Палангу.

Містечко уявляє собою щось по типу Ялти чи менших курортів Криму. Тільки, звісно, клімат інший.
У центрі пообідав - замовив собі обід за 17 літів (50 гривен)

33.

Басанявічус - пішохідно-велодоріжна вулиця. Цікаво, що вона йде не вздовж моря, типу Набережною, а впирається в нього і закінчується 480-метровим пірсом, з якого чудово споглядати захід сонця та робити красиві фотки.

34-36.

Не знав куди цей знімок впихнути…

37.

З питань співпраці, реклами чи зауважень
пишіть: bespalov_vlad#i.ua
дзвоніть: +38 098-725-04-69

Балтійське море, Литва, подорожі, Клайпеда, Паланга, На задвірках Євросоюзу