Блукаємо підземним містом на Донбасі: футбольне поле, санаторій, музей та кафе
У сотні кілометрів від Донецька знаходиться ціле підземне містечко, відкрите для туристів. 22 грудня я вперше спустився у шахту і відвідав музей соляної промисловості.
Місце це не розкручене і навіть мало хто з донеччан був тут, але поглянути є на що!
Моя подорож розпочалася з залізничного вокзалу Донецька, де о 9-й ранку від’їхала електричка на Красний Лиман. За проїзд до станції «Сіль» я віддав усього 12 з копійками гривен.
1.
Протягом 3-х годинної поїздки за вікнами електропоїзду промайнули міста Донбасу: Ясинувата, Макіївка, Горлівка, Артемівськ.
На станції «Сіль» на електричку вже чекала маршрутка (розклад підігнаний під неї), яка за 3 гривні довезла мене до зупинки «Училище», навпроти якої і знаходилася соляна шахта.
2.
За вхід я віддав 100 гривен. У цю вартість входить півтори години блукання по шахті з екскурсоводом. Записувався зазделегіть - по телефону. Хтось приходив і вже на місці потрапив на екскурсію, але не факт, що будуть вільні місця, адже шахтний ліфт (кліть) не гумовий.
Після проходження техніку безпеки наша група почала спуск на глибину 300 метрів.
3.
Сам спуск те ще захоплення - ми пройшли крізь три двері, які обов’язково закривали одна за одною, аби не створювати протяг.
За півтори хвилини шахтний ліфт опустився на відмітку у 288 метрів. Тунелі, немов у метро, склепіння, основа були повністю із солі. Стіни, до речі, тримають самі себе. Сіль, до речі, 4-й у переліку найміцніших мінералів…
4.
Стіни дійсно солені! Аж занадто
5.
Різьблення по солі. Цей гном - незвичайний. Добрий Шубін, саме так його звуть - своєрідний «господар шахти» та покровитель шахтарів. Переплетені літери «АС», зроблені без фантазії, означають назву підприємства «Артемсоль» (Соледар знаходиться у Артемівському районі області)
6-7.
Нині вже недіючу шахту, а загалом зараз їх працює 5-ть у Соледарі, також використовують у якості санаторію. Сюди приїжджають люди із хворобами дихання, передусім бронхіальної астми. Вони спускаються сюди на пару годин у обід і ночують тут. В інший час вони знаходяться у надземному корпусі - аби не було звикання до підземелля. Путівка на 21 день коштує від 8 тисяч гривен.
8.
Підсвітка постійно змінюється і виходить дуже красиво
9.
Пальма Мерцалова
10.
У склепіннях прорублена вентиляція. Головний ворог солі - вода. Підмочений мінерал втрачає свою міцність і тому коли у прошарках була помічена вода, її одразу ж відкачували насосами.
11.
Прямо вуличка з лавицями
12.
Стенд музею.
13.
Є у шахті навіть церковний куточок
14.
Продукція заводу. Зовнішній вид упаковки не змінювався з часів СРСР
15.
Сіль експортують у більше 2 десятків країн - переважно Азії та Африки, хоча поставки до Європи теж є. Одначе я ніколи не бачив артемівську сіль на прилавках тамтешніх магазинів.
16.
У кінці туристичного маршруту - здоровенна камера заввишки у 27 метрів. Тут народ грає у футбол та смакує каву у кафешці
17- 18.
Тричі тут проходив фестиваль симфонічної музики. У тутешніх стінах - неперевершена акустика
Фото: bolinet.com.ua
Більш того - запускали повітряну кулю! Ця подія занесена до Книги рекордів Гіннессу
Фото: youtube.com
Сіль, навколо ялинки та інших атрибутів Нового року, виглядає немов сніг
19.
Камін
20.
У сувенірній крамниці
21-22.
Назад до Донецька мене підкинули двоє туристів з Донецька, так що стопити або їхати автобусом не довелося. Дякую Максим та Карина!
P.S У вартість екскурсії не врахована одна дуже потрібна послуга. За користуванням туалету з Вас додатково сурова жінка візьме 1 гривню!
Поїздка обійшлася мені у 112 гривен (якби і назад повертався електричкою - то + 12 грн). Турфірми, які привозять сюди народ, за це беруть удвічі більше: 230-260 гривен.
Бонус! Серед заборон - заборона красти (пункт 10) :D
23.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вугледар: Місто та шахти зведені з нуля у полях Донбасу
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Всі мої подорожі у одній публікації