Ніби зустрілись дві смерті, люта і ніжна,
в полі, де вирви, як спогади, ворушаться і говорять.
Каже ніжна: віддай, я люблю його більше,
я за ним прийшла від самого моря.
А люта каже: я заберу відчайдуха
з гарячим вітром в легенях, золотого, зухвалого.
Нащо йому твоя шпитальна задуха?
Я з ним, коли народився, вже ночувала.
Тільки одна з нас піде по нього до
(
Read more... )