Транспорна система Сан-Франциско. BART.
Детальний розгляд з одного боку, з іншого - фото-доповнення до написаного раніше.
BART (Bay Area Rapid Transit) це метро-міжміська електричка, що з'єднує міста навколо Сан-Франциско. Так виглядає більшість станцій у маленьких містечках. У центрі великих міст, Сан-Франциско чи Окленду, платформи розташовані під землею. Ця станція знаходиться у місці, де Окленд переходить у Берклі.
4 гілки, 43 станцій, 160 км, 323 тис. пасажирів/день (для порівняння: у Києві 3 гілки, 46 ст., 60 км, 1.9 млн/день)
Більшість платформ одночасно обслуговують більш, ніж один маршрут. Також ця система цікава тим, що на деяких станціях є синхронні пересадки - потяги, що їдуть в один напрямок, одночасно приїжджають на два боки однієї платформи. Після пересадки синхронно відправляються, але далі їхні маршрути розходяться.
Платформи довгі, кожна платформа стандартної довжини і розрахована на десять вагонів. Це десь втричі більше, ніж можна побачити на знімку. Втім, кількість вагонів завжди відрізняється - мінімальна становить 4 вагони, і може бути довільною у проміжку від 4 до 10. Таким чином, можна додавати чи віднімати потрібну кількість вагонів залежно від потреби.
Оскільки потяг займає не всю платформу, бачимо додаткові вказівники.
Кінець платформи - обов'язково попереджувального жовтого кольору і рельєфний для людей з вадами зору. Місця, навпроти дверей позначені. Окрім зручності, це породжує (чи породжено?) місцевою культурою черг - якщо людей багацько, перед чорними позначками вони утворюють чергу від краю до середини платформи. Якщо у нас черги можна побачити на зупинках маршруток чи автобусів, і ніколи - в метро, то тут навпаки.
Цей спосіб має свої переваги, але на центральних станціях потенційно може спричинити проблеми для виходу. Тому людей вчать робити черги по боках і не блокувати прохід. За пару місяців щоденного користування черг як на картинці ніколи не бачив, але й не бачив утворення самих черг там, де є така позначка.
Дехто завбачливо стає трохи збоку.
Перед відправленням водій виглядає перевірити, чи всі сіли. На відміну від київських вагонів, дзеркала заднього виду тут немає, тому виглядає він буквально. Також немає і спеціальної людини, яка б показувала сигнал про можливість руху з платформи (а в Україні вони з'явилися кілька років тому).
Двері відкриваються автоматично, а не кнопкою чи руками, тому їх прикрашає знайома табличка "не притулятися". У Сан-Франциско не можна спиратися "проти" (against) дверей, а у Нью-Йорку - "на" (on).
Всередині вагонів сидіння розташовані не рядами навпроти одного, а по два сидіння з кожного боку. На підлозі ковроліноподібне покриття. Вагони не гармошкою, але переходити з одного в другий під час руху можна. Всередині вагонів специфічний запах, але інший, ніж в Нью-Йорку.
Система оплати
У межах Сан-Франциско діють міські проїзні, а поза межами міста оплата залежить від відстані. Ком'ютери зазвичай їздять по одному маршруту щодня і пам'ятають "свою" ціну. $3.50 за 22-хвилинну поїздку може видатись дорого, але просто перетнути міст на авто обійдеться у $4. Загалом, витрати на місяць при щоденному сполученні можуть становити $200-350. При цьому, сам BART є дотаційним і щороку бере $300 млн з бюджету.
Компостувати квиток треба як на вході, так і на виході. Після проходження квитку через автомат на ньому друкується сума на залишку. Широкий турнікет по правій стороні - для велосипедів та візків, і він є не на всіх станціях. Там, де його нема, велосипеди вивозять через виходи для евакуації (останні дверцята праворуч). Як ліфти, так і ескалатори є на всіх станціях.
Звичайні квитки можна і треба купувати в автоматах. Ці автомати знаходяться по інший бік турнікетів, і призначені для того, щоби додати гроші, якщо сума на квитку виявилася меншою, ніж необхідно для виходу. Автомати для звичайної купівлі квитків ідентичні, приймають платіжні картки, монети від 5 центів до $1 та купюри від $1 до $20. Також на станції є машини для розміну купюр (міняють двадцятки на п'ятірки). Більші купюри використовувати не прийнято (для них часто навіть не передбачено місця в касовому апараті). Мою українську картку автомат приймав без проблем.
Так виглядає квиток. Пластикова картка товщиною в лист паперу з магнітною стрічкою. Тут видно, що спочатку за нього віддали $11.50, далі залишок видно в стовпчику зліва. При використанні грошей вихідний турнікет просто не віддасть квиток назад. На звороті квиток можна вказати свої ім'я і адресу, і тоді в разі втрати персонал зможе відправити його Вам додому поштою.
Тричі написано, що співробітник вам грошей не поміняє.
На станціях можна взяти різноманітні буклетики. Базову інформацію можна отримати іспанською і китайською. Це не пояснення очевидного, а справді корисні речі. Звідти можна дізнатися, наприклад, що в години пік їздити з велосипедами не можна, і що саме вважається годинами пік. Завжди не можна їздити з велосипедами у першому вагоні.
Тут поряд розташована карта, але найцінніше те, що вона є також і на кожній платформі.
Далі буде.
Зображення квитка було взяте з
http://t3.gstatic.com/images?q=tbn:Jkc_GX8vLTtKSM:http://sfblogger.files.wordpress.com/2007/04/bart-ticket.jpg
а картинка вагону зсередини - з
http://www.dailycal.org/photos/20090508/105638-05.08.plan.MCDERMUT-01.jpg
мапа - з http://bart.gov
BART (Bay Area Rapid Transit) це метро-міжміська електричка, що з'єднує міста навколо Сан-Франциско. Так виглядає більшість станцій у маленьких містечках. У центрі великих міст, Сан-Франциско чи Окленду, платформи розташовані під землею. Ця станція знаходиться у місці, де Окленд переходить у Берклі.
4 гілки, 43 станцій, 160 км, 323 тис. пасажирів/день (для порівняння: у Києві 3 гілки, 46 ст., 60 км, 1.9 млн/день)
Більшість платформ одночасно обслуговують більш, ніж один маршрут. Також ця система цікава тим, що на деяких станціях є синхронні пересадки - потяги, що їдуть в один напрямок, одночасно приїжджають на два боки однієї платформи. Після пересадки синхронно відправляються, але далі їхні маршрути розходяться.
Платформи довгі, кожна платформа стандартної довжини і розрахована на десять вагонів. Це десь втричі більше, ніж можна побачити на знімку. Втім, кількість вагонів завжди відрізняється - мінімальна становить 4 вагони, і може бути довільною у проміжку від 4 до 10. Таким чином, можна додавати чи віднімати потрібну кількість вагонів залежно від потреби.
Оскільки потяг займає не всю платформу, бачимо додаткові вказівники.
Кінець платформи - обов'язково попереджувального жовтого кольору і рельєфний для людей з вадами зору. Місця, навпроти дверей позначені. Окрім зручності, це породжує (чи породжено?) місцевою культурою черг - якщо людей багацько, перед чорними позначками вони утворюють чергу від краю до середини платформи. Якщо у нас черги можна побачити на зупинках маршруток чи автобусів, і ніколи - в метро, то тут навпаки.
Цей спосіб має свої переваги, але на центральних станціях потенційно може спричинити проблеми для виходу. Тому людей вчать робити черги по боках і не блокувати прохід. За пару місяців щоденного користування черг як на картинці ніколи не бачив, але й не бачив утворення самих черг там, де є така позначка.
Дехто завбачливо стає трохи збоку.
Перед відправленням водій виглядає перевірити, чи всі сіли. На відміну від київських вагонів, дзеркала заднього виду тут немає, тому виглядає він буквально. Також немає і спеціальної людини, яка б показувала сигнал про можливість руху з платформи (а в Україні вони з'явилися кілька років тому).
Двері відкриваються автоматично, а не кнопкою чи руками, тому їх прикрашає знайома табличка "не притулятися". У Сан-Франциско не можна спиратися "проти" (against) дверей, а у Нью-Йорку - "на" (on).
Всередині вагонів сидіння розташовані не рядами навпроти одного, а по два сидіння з кожного боку. На підлозі ковроліноподібне покриття. Вагони не гармошкою, але переходити з одного в другий під час руху можна. Всередині вагонів специфічний запах, але інший, ніж в Нью-Йорку.
Система оплати
У межах Сан-Франциско діють міські проїзні, а поза межами міста оплата залежить від відстані. Ком'ютери зазвичай їздять по одному маршруту щодня і пам'ятають "свою" ціну. $3.50 за 22-хвилинну поїздку може видатись дорого, але просто перетнути міст на авто обійдеться у $4. Загалом, витрати на місяць при щоденному сполученні можуть становити $200-350. При цьому, сам BART є дотаційним і щороку бере $300 млн з бюджету.
Компостувати квиток треба як на вході, так і на виході. Після проходження квитку через автомат на ньому друкується сума на залишку. Широкий турнікет по правій стороні - для велосипедів та візків, і він є не на всіх станціях. Там, де його нема, велосипеди вивозять через виходи для евакуації (останні дверцята праворуч). Як ліфти, так і ескалатори є на всіх станціях.
Звичайні квитки можна і треба купувати в автоматах. Ці автомати знаходяться по інший бік турнікетів, і призначені для того, щоби додати гроші, якщо сума на квитку виявилася меншою, ніж необхідно для виходу. Автомати для звичайної купівлі квитків ідентичні, приймають платіжні картки, монети від 5 центів до $1 та купюри від $1 до $20. Також на станції є машини для розміну купюр (міняють двадцятки на п'ятірки). Більші купюри використовувати не прийнято (для них часто навіть не передбачено місця в касовому апараті). Мою українську картку автомат приймав без проблем.
Так виглядає квиток. Пластикова картка товщиною в лист паперу з магнітною стрічкою. Тут видно, що спочатку за нього віддали $11.50, далі залишок видно в стовпчику зліва. При використанні грошей вихідний турнікет просто не віддасть квиток назад. На звороті квиток можна вказати свої ім'я і адресу, і тоді в разі втрати персонал зможе відправити його Вам додому поштою.
Тричі написано, що співробітник вам грошей не поміняє.
На станціях можна взяти різноманітні буклетики. Базову інформацію можна отримати іспанською і китайською. Це не пояснення очевидного, а справді корисні речі. Звідти можна дізнатися, наприклад, що в години пік їздити з велосипедами не можна, і що саме вважається годинами пік. Завжди не можна їздити з велосипедами у першому вагоні.
Тут поряд розташована карта, але найцінніше те, що вона є також і на кожній платформі.
Далі буде.
Зображення квитка було взяте з
http://t3.gstatic.com/images?q=tbn:Jkc_GX8vLTtKSM:http://sfblogger.files.wordpress.com/2007/04/bart-ticket.jpg
а картинка вагону зсередини - з
http://www.dailycal.org/photos/20090508/105638-05.08.plan.MCDERMUT-01.jpg
мапа - з http://bart.gov