уважаемые читатели моего ЖЖ!

настоящий журнал содержит результаты моих литературных экспериментов, поэтому любое буквальное его восприятие может привести к непониманию и еще худшим последствиям.
тем, кто не уверен в своей способности к различению, читать этот журнал не рекомендуется.

Он сидит под бруствером, курит, смотрит в небо, между оборванными проводами и расщепленными ветками ( Read more... )

Десятиліття царствування Сатани, хвилі великих злочинів минулого деформують наш сповитий споживчою рекламою дрібний світ. З масних очиць дрібного чортовиння, обраного за мажоритркою, інколи проблискує інфернальний вогонь. Десь поміж нами ходить невидимий Малюта Скуратов чи прокуратор Єжов, напівпрозорий привид Арбузова блукає дощовими ночами, ( Read more... )

Люди плавают в зеленоватом пиве за окнами баров-аквариумов, глядят круглыми глазами, изо всех сил стараясь вспомнить свои имена. Каменные святые с церквей смеются с их жизненных планов, потому что рядом мощно, как солнце, сияет будущее - оно сильнее любого, самого изощренного ума ( Read more... )

Щодо Віталія Сича та Кореспондент. Коли у серпні я мотав свій міліметровий строк, мене сокамерники та охорона питала, наприклад: «Сім’я купила Кореспондент, то що, він уже не той?» (Людей уявного «соціального дна» цікавить ринок ЗМІ ( Read more... )

Колись у мене була звичка - давно, у дитинстві ще - звичка сумувати під зорями. Зорі казали: все мине, що дороге людині - дерева, з чиїх плодів зростало її тіло, літо, котре бронзовило її шкіру, її батьки, її діти. За дивним збігом, голос зірок був найсильніший тоді, коли кінчалося літо - небо ронило сльози-метеорити на людські, щойно викопані від ( Read more... )

Неправда, коли кажуть «море живе». Насправді саме життя є підвидом моря. Коли шторм, то неправильно казати, що море гнівається, чи що океан розлютився. Насправді кілометри водної товщі перебувають у льодяному спокої, і навіть 12-бальний шторм є лише непомітним мерехтінням на поверхні. 10, 20, 50 метрів хвиль - це дрібниці, знизу непорушним оком ( Read more... )

Загалом Київщина, котра північна, справляє на мене гнітюче враження. Мені здається, що дух предвічного кріпацтва так і не залишив прогірклі хати та блакитні селянські очі. Темна тінь Чорнобиля і Білорусі маячить десь поряд - хащі, трясовини, залиті луки, цілорічна осінь, що струменіє з півночі з-за колючого дроту і трипроменевих знаків ядерної ( Read more... )

Моє мовне життя схоже на зебру. До трьох років, поки я спілкувався з батьками та дідусями-бабусьми, я був стовідсотково україномовною дитиною. Потім я пішов у борщагівську середню школу. Там я став переважно російськомовним. Точніше, діяла модель, за якої повсякденне спілкуванні між однолітками відбувалося російською, а з батьками я, як і значна ( Read more... )

Найбільший контраст останніх місяців - це тюрма середині і тюрма ззовні ( Read more... )