давай, оленко, треба зібратись з думками і припинити безладне слухання Еллінгтона чи перегляд квартирних оголошень. все одно зараз не час. час заварити імбирний чай, попрощатися з колегами, увімкнути радіохед і закінчти британську епопею ще одним опусом. отже, післяморський лондон.


( Read more... )

закуталася в ковдри із трохи алкогольним чаєм і томом йорком. мене щойно в чергове образила наша газова колонка у ванній. вимикається, щойно я намилилась. зараз трохи за північ і ми прадалжаєм ка-ве-ен, задаючись тим самим вічним питанням. доброго ранку ( Read more... )

коли я поверталась, літак сильно змахував на поїзд хюндай. намагалась спати, тільки сонце там вгорі, знаєте, так яскраво світить. першим, що я побачила, коли перетнули хмари, був сніг. місто внизу таке чорно-біле, як фільтр в інстаграмі. подумалось, це ж треба знову носити шапку, вдягати колготки під джинси, а не просто кольорові колготки, і шарф ( Read more... )

я давно не писала, здається, тому, що розучилась ділити себе в текстах на робочу і неробочу версію. стільки буковок треба нашкрябати "як треба", що на "як піде" вже не залишається. в решті решт і те, й інше виходить хріново. я обмежую себе форматами, а їх так багато і таких різних, що іноді просто забуваю кому що і коли треба написати. і чи так вже ( Read more... )

зміни - це добре. це така ж космічна істина, як "життя є". але коли світ регулярно, раз на рік перевертається з ніг на голову (при чому у проміжках між перевертанням небо поступово міняє колір. так що коли ти знову перевертаєшся, нічого вже не буде як раніше) це схожа на те, ніби в тебе щотижня новий коханець на одну ніч. ніби і фан, але втомлюєшся ( Read more... )

1) правильні літери вперто не хочуть траплятись під пальці. мам, да, тепер я нию. бо мені от до сліз страшно, що так вже давно і так буде завжди. чиновники, хами і ножі відходять на другий план перед страхом захлинутися у несказаних словах. не мати чого сказати. а потім не мати кому сказати ( Read more... )

за відсутності подорожей і похмільних повернень маю похмілля звичайні. до 23-х років попри регулярну практику я, здається, так і не навчилась нормально пити. виправдовуюсь Воннегутом, називаючи "подорожами" будь-які несподіванки і, як джим кері в кіно, кажу "так".

я знала, що так і буде. що замість скаженої радості, відчуття свободи, шампанського і ( Read more... )

я тут збиралась виправдовуватись, мовляв, це так на мене не схоже: їздити на моря валятися на пляжі, сім днів поспіль вдягати сукеньки, нікуди не бігти. але там я спала і бачила сни. зі мною давно цього не траплялось. значить "все правильно зробив")

отже, Хорватія, курорт для літніх європейців Макарська рів"єра. поїхали

раз

( Read more... )

час мав би поділитись на істерично-сонний "до моря" і щасливо відпочивший "після моря". але не поділився. "після" виявилось таким самим, як і "до". тому те, що я збиралась написати про передморський тиждень, він же "паст" можна писати і про тей, який щойно почався. у нього є такі самі шанси стати "перфект" в плані недосипання. наприклад, цієї ночі ( Read more... )

я вже заспокоїлась (упокоїлась?) максом фраєм і шоколадним гелем для душу. подивилась на себе в дзеркало і злякалась. панда не спить, у панди кола під очима. зарьована і застуджена ( Read more... )