***

Oct 01, 2013 00:35

Куди іти? Куди і ти?
Виблискує метал обручки
так несподівано. І рвучко
вітер розхитує сади.

Втомилась грітися сама.
Вікна зачинені - а віє,
і віддається як повія
місту старезному зима.

Асфальт довірливо сірить
і грудню підставляє груди.
Не бачила ще стільки бруду
як за одну сторічну мить.

А сонце вчора утекло
цнотливе, як самопожертва ( Read more... )

по_е, моє

Leave a comment

Comments 7

chipalina_k October 1 2013, 11:21:30 UTC
Так вдруг стало грустно, но так сильно про меня. Просто в самую середину. Спасибо!

Reply

kaligrafia October 1 2013, 12:56:04 UTC
та ну, благодарить за грусть, пусть у Вас все будет наоборот

Reply

chipalina_k October 1 2013, 18:43:25 UTC
Благодарю за стих, который так точно описал грусть! Но ведь это и ваша грусть тоже!

Reply


igordaily October 1 2013, 20:31:32 UTC
сьогоднішній вівторок - він з таких різних шматочків)

Reply

kaligrafia October 2 2013, 19:31:35 UTC
це як? з осінньо-зимово-сумних?

Reply

igordaily October 2 2013, 19:43:33 UTC
напевно не зможу передати
просто зранку іду під КМДА і розказую якусь ахінею у чийсь мікрофон;)
а потім читаю жж)
це для мене сюр.
не знаю чи зрозуміло)

Reply

kaligrafia October 3 2013, 20:30:48 UTC
аха) у мене так постійно - їду на зйомку слухаю щось, пишу щось, а потім пишу це. і все це разом складає моє життя

Reply


Leave a comment

Up