"Лондон, я люблю тебе", або як ми провели вихідні в січні
...п'ятниця, сьома ранку, стою в душі, ще не зовсім прокинулась, але відчуваю всередині якийсь мандраж... чому? так у нас же літак ввечері!.. i раптом я уявляю, що буду сьогодні в Парижі...приємно паморочиться голова, від задоволення заплющюю очі...стоп! який Париж? ми ж в Лондон летимо... а-а-а (розчаровано) в Лондон...ну, гаразд, треба зосередитись - зараз бігом на роботу, потім таксі-аеропорт-реєстрація-багаж-паспорти-взліт-посадка, внову паспорти, встигнути на автобус до міста, знайти готель, із задоволенням, нарешті, вкластися в ліжко і... про Лондон думати вже наступного дня...
Звичайно, це неподобство - ледь розпочати описувати попередню подорож до Англії, кинути ту, вже до іншої приступити :-) Але все це я роблю перш за все для себе, і так воно мені зараз на душу лягло. Англію я все одно допишу, а ось до цієї коротенької подорожі можу вже і не повернутись.
До того ж, тут є причина. Наш літній тур Великою Британією був дуже насичений, але на Лондон після всіх екскурсій залишилось всього 2 дні. Перший день - оглядові автобусні, річкові та піші прогулянки, другий день ми погуляли трохи самі, а коли припустив дощ, зайнялись шопінгом. Ось і виникло у нас з чоловіком відчуття "недо" - недодивились, недооцінили і недолюбили ми Лондон так, як любимо Париж...
Якби не візи в паспортах, можливо так і залишилось все, і ми б стали всім казати (чую таке від деяких про інші чудові міста, які залишились недооціненими через брак часу): "Та що там ваш Лондон - нічого немає там особливого, і що ви всі в ньому знаходите, не розумію", і плечиками так - раз! і знизати :-)
Отже, якщо вам в житті пощастило відвідати Лондон, але не пощастило провести там принаймі тиждень (!), а всього день-два, - ось вам рецепт, як за 4 дні наступної подорожі закохатись в це надзвичайне місто навік!
І хоч на заглавній фотці найвідоміша споруда - Британський Парламент (не самий популярний ракурс, але мій улюблений), розпочати я хочу з розповіді про звичайні лондонські вулиці.
Ось вулиця, на якій ми жили. Це лондонська класика, належить до епохи королеви Вікторії між 1840 і 1900 роками. Таких вулиць в центрі місті багато.
Наш готель "Airways", що на першому плані, розташований в старовинному вікторіанському будинку, точніше він займає два таких будинка, бо один будинок в ширину складається з входу та вікон з одного боку від нього, а в висоту займає всі поверхи від підвалу до мансарди.
Звичайно, всередині кімнати зараз пристосовані під готель, але відчути епоху нам вдалося :-) Це і страшенно вузькі сходи (невідомо, як дами вміщали там свої широкі спідниці :-), і високі стелі з скромною ліпниною, і кухня в підвалі.., взагалі-то, ми прорахували весь устрій вікторіанського будинку. А влаштований він був так - на першому поверсі вітальня та їдальня, на другому - хазяйські спальні та кабінет, на третьому - кімнати для дітей, останній поверх займали гувернанти, а в підвалі була розташована кухня, хозяйські приміщення та кімнати для прислуги.
Наш номер займав частину парадної спальні на другому поверсі, і такий вид ми мали з нашого балкону та вікна
Сусідня вулиця - ще одна класика, але це вже георгіанський стиль, що передував вікторіанському.
Видно, що фасади набагато скромніші, але устрій будинків такий самий
Приклади англійських вікон. Вони відкриваються вертикально.
Квіти живі... січень-місяць! :-)
А тепер подивимось на вулицю аристократичну, що веде до Букінгемського палацу.
Різниця відчувається, чи не так? :-)
Ще одна... Немає кінця різноманітності англійської архітектури, але основні стилі все-таки зберігаються
Вхід до groundfloor (підвалу).
Зараз тут влаштовують житлові квартири
Готель наш містився біля одного з центральних вокзалів Victoria Station, що в 10 хвилинах ходу від Букінгемського палацу та 15 хвилинах від Парламенту.
Кожного дня ми починали свій маршрут звідси:
Метою першого дня було відвідати щось особливо значуще зі списку, складеного ще вдома, і це було - Вестмінстерське абатство. Розташоване воно поряд з Парламентом, і до нього від вокзалу веде пряма Victoria Street. Спочатку по ній і пішли...
Житлові квартали закінчились, і ми потрапили в один з ділових та культурних центрів City of Westminster. Сучасна архітектура тут межує зі старовинними будинками.
Один з лондонських театрів Victoria Palace Theatre з золотою фігуркою балерини на вежі -
стільки театрів, скільки ми бачили в Лондоні, ми не бачили більше ніде
Лондонська еклектика:
Пройшовши трохи по прямій, ми завернули до Сент-Джеймського парку,
щоб завітати до казарм королівських гвардійців:
Тут на широкому плацу кожного дня (на відміну від Букінгемського палацу, де тільки за гарної погоди, а взимку через день) відбувається зміна варти конних королівських гвардійців. Вся церемонія займає півгодини, після неї вони проходять в арку і займають місця для варти:
Так скромно тут і стоять... на радість туристам :-)
Звичайно ж, втриматись не можна від фотки з такими двома красенями :-)
Ми теж, слідом за гвардійцями, пройшли під аркою королівських казарм і вийшли на головну вулицю Лондона - Whitehall. Тут зосереджені основні урядові будинки та більшість міністерств Об'єднанного Королівства, а також резиденція прем'єр-міністра (Даунінг-стрит 10, поряд з казармами). Ми, звичайно ж, відмітились, але ще Маргарет Тетчер розпорядилася поставити там грати, і прохід до резиденції неможливий...
Whitehall проходить від Трафальгарської площі - серця Лондона - до Парламенту. На фото видно десь третину вулиці - тож приблизно можна оцінити її довжину. Більшу частину вулицю з прилеглими кварталами колись займав королівський палац Whitehall, від якого і пішла назва. Палац збудував Генріх VIII в 16 століттті, він був розкішний, найвелічніший в Європі на той час, але наприкінці вже 17 століття згорів майже повністю через необережність прачки. Відновлювати більше не стали...
Мої улюблені червоні автобуси... Крім того, що це яскрава прикраса для міста та туристична принада, вони дууууже зручні та функціональні - на другому поверсі так класно все видно, а маршрутів стільки, що можна від будь-якої точки потрапити в будь-яку...Їх досить багато, і це так красиво, коли вони зграйками літають по місту... А ввечері, коли сяють всіма своїми вікнами, це просто видовище!
Але тут є прикрість... це лівостронній рух... Зрозуміти, на який бік вулиці треба йти, щоб їхати в потрібному напрямку, - це зрив мозку... ну от просто, зрив мозку... навіть через чотири дні... Просто задзеркалля якесь... До речі, двері у них теж не з того боку :-)
Одного разу ми спробували проїхатись ось таким вінтажним автобусом, у якого гвинтові сходи (в нових моделях - вони хоч прямі), і коли ти ними спускаєшся на ходу, потім виходиш і опиняєшся не там, де уявляєш,... то голова розкручується назад досить довго :-)))
Мої улюблені автобуси:
Вхід в метро:
Отакі там стіни в переходах - ну хіба не краса?!
Перед нами Big Ben, годинникова башта Вестмінстерського палацу,
в якому розміщується Британський Парламент
Кожного разу, коли його бачу, дивуюсь на його нефотогенічність.
До чого ж він гарний!... але цього ще жодна фотка не показала.
Наша спроба, але все одно це все не те!
Той окремий випадок, коли треба таки їхати та дивитись наживо!
Ми у цілі - Вестмінстерське абатство прямо через дорогу від Парламенту.
Чесно скажу, хотіли просто відмітитись, тому що "must see", не очікуючи нічого вражаючого після стількох вже бачених видатних соборів. Недаремно кажуть: "чим меньше очікуєш - тим більше отримуєш". Насправді, враження були колосальні! І це не перебільшення.
Сама споруда - гранціозна, а концентрація англійської історії, яка просто оточує тебе з усіх боків, і, не тільки історії, а всього найвидатнішого, чим може пишатись Британія, така, що ти сидиш, проголомшений в центрі нефа, слухаєш аудіо-гід, і думаєш: "Боже, за що ти так любиш цю країну?!"...
Західний фасад з готичними вежами
Всю історію абатства викладати не буду (вікіпедія навіщо? :-). Скажу тільки, що засноване було в 10 столітті; традиційне місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника (11 ст.); згодом усипальниця великих людей Британії; сучасний собор будували з 13 по 18 століття; це англо-франко готичний стиль з найвищим готичним нефом в Англії.
Вхід до абатства з північного фасаду, вихід через західний фасад. Квиток коштує 16 фунтів, аудіо-гід та карта-схема додається.
Ми підійшли до абатства десь...е-е-е...скільки там у нас Біг Бен показує? :-)... приблизно в напівпершу, а в суботу (то була субота) прохід дозволено до напівдругої. Ми ще думали, встигнемо все подивитись чи ні? Відразу скажу, що встигли і що нам пощатило двічі саме через те, що прийшли пізно.
Північний фасад з готичним вікном-трояндою
Фотографувати всередині було категорично заборонено, і за цим пильно слідкували... Але знайшлись добрі люди, знайшлись... :-), які смогли це зробити і поділитись з нами. Ось я і взяла собі на згадку 5 фото з інету тут, тут, і тут.
Перед нами головний вівтар та хори. На фото відбувається якась урочиста церемонія за участі королеви. Місце, що яскраво підсвічене на задньому плані, то і є місце, де відбуваються урочисті королівські церемонії - коронації, весілля та похорони... Яка там унікальна старовинна мозаїчна підлога - це щось фантастичне!
Британський коронаційний трон... так, як не дивно, але те старе дерев'яне крісло і є британський трон... вже на протязі майже 800 років... До 1996 року під ним, під сидінням, перебував Скунський Камінь, або Камінь Долі - священна реліквія Шотландії, яку англійці викрали ще в 13 ст., а тепер повернули на батьківщину, в Единбург. Але домовились, що на час коронацій будуть забирати його назад, - традиції, нічого не вдієш...
Перлина собору - це, безперечно, каплиця Генріха VII...
Обійшовши декілька капел преамбулаторію (це дике слово означає круговий обхід навколо вівтарної частини, яка в католицьких храмах завжди є вільною для проходу і слугує для капел та капличок з похованнями) з розкішними гробницями королів та іншої знаті, ти опиняєшся перед нерівними сходами, піднімаючись якими, уважно дивишся собі під ноги, потім підводиш голову і...у тебе виривається вигук захоплення - ти бачиш ось таке:
... ну, майже таке, бо це картина Каналетто, італійського художника 18 століття, Interior of Henry VII's Chapel, Westminster Abbey. Насправді, краса там неймовірна...сліпить очі - така краса! Весь цей ажур дерева, каменю, вікон, стелі... до речі, про стелю:
Це унікальне віяльне склепіння, типове тільки для Англії - фантастика, чи не правда?
З деякого часу в соборі стали ховати видатних людей Британії - державних діячів, воєначальників, письменників, поетів, вчених... Спочатку дійсно ховали, потім для тих, у кого могили не тут, встановлювали плити для вшанування пам'яті... вся підлога в плитах... по ним буквально ходять люди...
Такий вигляд має куточок поетів та письменників
Ну все, не наші фото закінчились...фото внизу - це єдине більш-менш, яке було зроблене, коли ми вже все обійшли і сиділи в нефі та слухали...хор хлопчиків Вестмінстерського абатства... і це було перше везіння :-)
Нам дуже пощастило, бо поки ми гуляли монастирськими дворами та аркадами, вхід для екскурсій зачинили, і згодом почалась репетиція цього славетного і відомого на весь світ хору. Хлопчики та півчі співали, орган грав, а ми сиділи, слухали та насолоджувались повнотою почуттів...
Пишна могила з земною кулею ліворуч - це могила Ісаака Ньютона,
а поряд з ним внизу ще одна могила - Чарльза Дарвіна, але тільки плита на підлозі...
Наше друге везіння було таке - ми потрапили на справжнє англійське весілля:-) Точніше, ми спостерігали за ним, звичайно ж :-)
Коли ми вийшли з абатства, коло церкви Маргарити, що поряд, почали збиратись гості. Спочатку ми не зовсім зрозуміли їхні дивні наряди, потім дійшло - так це ж весілля!
Чоловіки вдягнені точнісінько, як у кіно "Чотири весілля та один похорон" з моїм улюбленим Хью Грантом, - в смокінгах та сірих в смужечку штанах, а дами з обов'язковими капелюшками, розмір яких залежить від віку, як я зрозуміла :-), дівчата ж мали просто квіточки на головах.
Коли всі гості увійшли до церкви, від західного фасаду Вестмінстерського абатсва з'явилась наречена з батьком, який вів її під руку, а мати (всі озвучені ролі ми прорахували самі, спостерігаючи за гостями :-)) все крутилась навколо дівчини та без кінця щось поправляла в одязі (ну, хто ж, як не мати, може ще так піклуватись :-)
Коридор для процесії складали роззяви туристичного вигляду з різних країн, яких разом з нами було чимало :-) Емоційні італійки, що півгодини жестами критикували англійських жінок за поганий смак (я зрозуміла все, не знаючи жодного слова італійською :-)), зустріли процесію гарячими оплисками :-)
Останні слова підтримки від свекрухи (ну все ж видно! :-)), і батько поведе наречену до вівтаря під урочисту органну музику, - через відкриті двері церкви натовп на вулиці все це побачить і почує, потім постоїть ще трохи, і згодом розійдеться...
А ми, наповнені враженнями, пішли, не поспішаючи, гуляти вже надвечірнім Лондоном...
Вийшли на набережну Темзи, помилувались на Лондонське Око (London Eye) - так називають колесо огляду, що побудували на міленіум. Дуже модна туристична забава в Лондоні. Ми покатаємось на ньому наступного разу, коли не буде чергової січневої профілактики :-).
І на закуску - вечірній Лондон!
Трафальгарська площа та Британська Національна галерея
Площа Кембріджа (Cambridge circus) та розкішний Palace Theatre.
Лондонські театри - це окрема тема, і не цієї подорожі :-)
А величезний черевичок, що сяє вогниками, - то є реклама популярного шоу
Oxford circus - перехрестя двох найпопулярніших шопінг-вулиць:
улюбленої Oxford Street та Regent Street
Great Marlborough Street. А?! Що great, то great :-)
Звичайний англійський паб
Лондонські паби - теж окрема тема. В Лондоні - більше 5 000 пабів, їх можна легко розпізнати по характерному дерев'яному екстер'єру та цікавій назві. Наприклад, той, що на фото - Red Lion - "Рудий Лев". Після п'ятої вечора народ буквально набивається в ті паби, але не щоб поїсти, а щоб випити та поспілкуватись. Багато людей стоїть просто на вулиці. При цьому сусідні кафе та ресторани можуть бути напівпусті, наприклад, як та італійська піцерія, що в правому нижньому куті.
Ну, і останнє фото на сьогодні, - улюблені червоні автобуси ввечері
Прекрасне, яскраве, гомінке (скільки людей на вулицях!), веселе (англійський юмор - він всюди!) - справжнє ТУСОВОЧНЕ місто! І щоб мені тепер не казали про сірий та чопорний Лондон - не повірю! :-)
Продовження розповіді: день другий, день третій, день четвертий ч.1, день четвертий ч.2 і підсумок з порадами
Звичайно, це неподобство - ледь розпочати описувати попередню подорож до Англії, кинути ту, вже до іншої приступити :-) Але все це я роблю перш за все для себе, і так воно мені зараз на душу лягло. Англію я все одно допишу, а ось до цієї коротенької подорожі можу вже і не повернутись.
До того ж, тут є причина. Наш літній тур Великою Британією був дуже насичений, але на Лондон після всіх екскурсій залишилось всього 2 дні. Перший день - оглядові автобусні, річкові та піші прогулянки, другий день ми погуляли трохи самі, а коли припустив дощ, зайнялись шопінгом. Ось і виникло у нас з чоловіком відчуття "недо" - недодивились, недооцінили і недолюбили ми Лондон так, як любимо Париж...
Якби не візи в паспортах, можливо так і залишилось все, і ми б стали всім казати (чую таке від деяких про інші чудові міста, які залишились недооціненими через брак часу): "Та що там ваш Лондон - нічого немає там особливого, і що ви всі в ньому знаходите, не розумію", і плечиками так - раз! і знизати :-)
Отже, якщо вам в житті пощастило відвідати Лондон, але не пощастило провести там принаймі тиждень (!), а всього день-два, - ось вам рецепт, як за 4 дні наступної подорожі закохатись в це надзвичайне місто навік!
І хоч на заглавній фотці найвідоміша споруда - Британський Парламент (не самий популярний ракурс, але мій улюблений), розпочати я хочу з розповіді про звичайні лондонські вулиці.
Ось вулиця, на якій ми жили. Це лондонська класика, належить до епохи королеви Вікторії між 1840 і 1900 роками. Таких вулиць в центрі місті багато.
Наш готель "Airways", що на першому плані, розташований в старовинному вікторіанському будинку, точніше він займає два таких будинка, бо один будинок в ширину складається з входу та вікон з одного боку від нього, а в висоту займає всі поверхи від підвалу до мансарди.
Звичайно, всередині кімнати зараз пристосовані під готель, але відчути епоху нам вдалося :-) Це і страшенно вузькі сходи (невідомо, як дами вміщали там свої широкі спідниці :-), і високі стелі з скромною ліпниною, і кухня в підвалі.., взагалі-то, ми прорахували весь устрій вікторіанського будинку. А влаштований він був так - на першому поверсі вітальня та їдальня, на другому - хазяйські спальні та кабінет, на третьому - кімнати для дітей, останній поверх займали гувернанти, а в підвалі була розташована кухня, хозяйські приміщення та кімнати для прислуги.
Наш номер займав частину парадної спальні на другому поверсі, і такий вид ми мали з нашого балкону та вікна
Сусідня вулиця - ще одна класика, але це вже георгіанський стиль, що передував вікторіанському.
Видно, що фасади набагато скромніші, але устрій будинків такий самий
Приклади англійських вікон. Вони відкриваються вертикально.
Квіти живі... січень-місяць! :-)
А тепер подивимось на вулицю аристократичну, що веде до Букінгемського палацу.
Різниця відчувається, чи не так? :-)
Ще одна... Немає кінця різноманітності англійської архітектури, але основні стилі все-таки зберігаються
Вхід до groundfloor (підвалу).
Зараз тут влаштовують житлові квартири
Готель наш містився біля одного з центральних вокзалів Victoria Station, що в 10 хвилинах ходу від Букінгемського палацу та 15 хвилинах від Парламенту.
Кожного дня ми починали свій маршрут звідси:
Метою першого дня було відвідати щось особливо значуще зі списку, складеного ще вдома, і це було - Вестмінстерське абатство. Розташоване воно поряд з Парламентом, і до нього від вокзалу веде пряма Victoria Street. Спочатку по ній і пішли...
Житлові квартали закінчились, і ми потрапили в один з ділових та культурних центрів City of Westminster. Сучасна архітектура тут межує зі старовинними будинками.
Один з лондонських театрів Victoria Palace Theatre з золотою фігуркою балерини на вежі -
стільки театрів, скільки ми бачили в Лондоні, ми не бачили більше ніде
Лондонська еклектика:
Пройшовши трохи по прямій, ми завернули до Сент-Джеймського парку,
щоб завітати до казарм королівських гвардійців:
Тут на широкому плацу кожного дня (на відміну від Букінгемського палацу, де тільки за гарної погоди, а взимку через день) відбувається зміна варти конних королівських гвардійців. Вся церемонія займає півгодини, після неї вони проходять в арку і займають місця для варти:
Так скромно тут і стоять... на радість туристам :-)
Звичайно ж, втриматись не можна від фотки з такими двома красенями :-)
Ми теж, слідом за гвардійцями, пройшли під аркою королівських казарм і вийшли на головну вулицю Лондона - Whitehall. Тут зосереджені основні урядові будинки та більшість міністерств Об'єднанного Королівства, а також резиденція прем'єр-міністра (Даунінг-стрит 10, поряд з казармами). Ми, звичайно ж, відмітились, але ще Маргарет Тетчер розпорядилася поставити там грати, і прохід до резиденції неможливий...
Whitehall проходить від Трафальгарської площі - серця Лондона - до Парламенту. На фото видно десь третину вулиці - тож приблизно можна оцінити її довжину. Більшу частину вулицю з прилеглими кварталами колись займав королівський палац Whitehall, від якого і пішла назва. Палац збудував Генріх VIII в 16 століттті, він був розкішний, найвелічніший в Європі на той час, але наприкінці вже 17 століття згорів майже повністю через необережність прачки. Відновлювати більше не стали...
Мої улюблені червоні автобуси... Крім того, що це яскрава прикраса для міста та туристична принада, вони дууууже зручні та функціональні - на другому поверсі так класно все видно, а маршрутів стільки, що можна від будь-якої точки потрапити в будь-яку...Їх досить багато, і це так красиво, коли вони зграйками літають по місту... А ввечері, коли сяють всіма своїми вікнами, це просто видовище!
Але тут є прикрість... це лівостронній рух... Зрозуміти, на який бік вулиці треба йти, щоб їхати в потрібному напрямку, - це зрив мозку... ну от просто, зрив мозку... навіть через чотири дні... Просто задзеркалля якесь... До речі, двері у них теж не з того боку :-)
Одного разу ми спробували проїхатись ось таким вінтажним автобусом, у якого гвинтові сходи (в нових моделях - вони хоч прямі), і коли ти ними спускаєшся на ходу, потім виходиш і опиняєшся не там, де уявляєш,... то голова розкручується назад досить довго :-)))
Мої улюблені автобуси:
Вхід в метро:
Отакі там стіни в переходах - ну хіба не краса?!
Перед нами Big Ben, годинникова башта Вестмінстерського палацу,
в якому розміщується Британський Парламент
Кожного разу, коли його бачу, дивуюсь на його нефотогенічність.
До чого ж він гарний!... але цього ще жодна фотка не показала.
Наша спроба, але все одно це все не те!
Той окремий випадок, коли треба таки їхати та дивитись наживо!
Ми у цілі - Вестмінстерське абатство прямо через дорогу від Парламенту.
Чесно скажу, хотіли просто відмітитись, тому що "must see", не очікуючи нічого вражаючого після стількох вже бачених видатних соборів. Недаремно кажуть: "чим меньше очікуєш - тим більше отримуєш". Насправді, враження були колосальні! І це не перебільшення.
Сама споруда - гранціозна, а концентрація англійської історії, яка просто оточує тебе з усіх боків, і, не тільки історії, а всього найвидатнішого, чим може пишатись Британія, така, що ти сидиш, проголомшений в центрі нефа, слухаєш аудіо-гід, і думаєш: "Боже, за що ти так любиш цю країну?!"...
Західний фасад з готичними вежами
Всю історію абатства викладати не буду (вікіпедія навіщо? :-). Скажу тільки, що засноване було в 10 столітті; традиційне місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника (11 ст.); згодом усипальниця великих людей Британії; сучасний собор будували з 13 по 18 століття; це англо-франко готичний стиль з найвищим готичним нефом в Англії.
Вхід до абатства з північного фасаду, вихід через західний фасад. Квиток коштує 16 фунтів, аудіо-гід та карта-схема додається.
Ми підійшли до абатства десь...е-е-е...скільки там у нас Біг Бен показує? :-)... приблизно в напівпершу, а в суботу (то була субота) прохід дозволено до напівдругої. Ми ще думали, встигнемо все подивитись чи ні? Відразу скажу, що встигли і що нам пощатило двічі саме через те, що прийшли пізно.
Північний фасад з готичним вікном-трояндою
Фотографувати всередині було категорично заборонено, і за цим пильно слідкували... Але знайшлись добрі люди, знайшлись... :-), які смогли це зробити і поділитись з нами. Ось я і взяла собі на згадку 5 фото з інету тут, тут, і тут.
Перед нами головний вівтар та хори. На фото відбувається якась урочиста церемонія за участі королеви. Місце, що яскраво підсвічене на задньому плані, то і є місце, де відбуваються урочисті королівські церемонії - коронації, весілля та похорони... Яка там унікальна старовинна мозаїчна підлога - це щось фантастичне!
Британський коронаційний трон... так, як не дивно, але те старе дерев'яне крісло і є британський трон... вже на протязі майже 800 років... До 1996 року під ним, під сидінням, перебував Скунський Камінь, або Камінь Долі - священна реліквія Шотландії, яку англійці викрали ще в 13 ст., а тепер повернули на батьківщину, в Единбург. Але домовились, що на час коронацій будуть забирати його назад, - традиції, нічого не вдієш...
Перлина собору - це, безперечно, каплиця Генріха VII...
Обійшовши декілька капел преамбулаторію (це дике слово означає круговий обхід навколо вівтарної частини, яка в католицьких храмах завжди є вільною для проходу і слугує для капел та капличок з похованнями) з розкішними гробницями королів та іншої знаті, ти опиняєшся перед нерівними сходами, піднімаючись якими, уважно дивишся собі під ноги, потім підводиш голову і...у тебе виривається вигук захоплення - ти бачиш ось таке:
... ну, майже таке, бо це картина Каналетто, італійського художника 18 століття, Interior of Henry VII's Chapel, Westminster Abbey. Насправді, краса там неймовірна...сліпить очі - така краса! Весь цей ажур дерева, каменю, вікон, стелі... до речі, про стелю:
Це унікальне віяльне склепіння, типове тільки для Англії - фантастика, чи не правда?
З деякого часу в соборі стали ховати видатних людей Британії - державних діячів, воєначальників, письменників, поетів, вчених... Спочатку дійсно ховали, потім для тих, у кого могили не тут, встановлювали плити для вшанування пам'яті... вся підлога в плитах... по ним буквально ходять люди...
Такий вигляд має куточок поетів та письменників
Ну все, не наші фото закінчились...фото внизу - це єдине більш-менш, яке було зроблене, коли ми вже все обійшли і сиділи в нефі та слухали...хор хлопчиків Вестмінстерського абатства... і це було перше везіння :-)
Нам дуже пощастило, бо поки ми гуляли монастирськими дворами та аркадами, вхід для екскурсій зачинили, і згодом почалась репетиція цього славетного і відомого на весь світ хору. Хлопчики та півчі співали, орган грав, а ми сиділи, слухали та насолоджувались повнотою почуттів...
Пишна могила з земною кулею ліворуч - це могила Ісаака Ньютона,
а поряд з ним внизу ще одна могила - Чарльза Дарвіна, але тільки плита на підлозі...
Наше друге везіння було таке - ми потрапили на справжнє англійське весілля:-) Точніше, ми спостерігали за ним, звичайно ж :-)
Коли ми вийшли з абатства, коло церкви Маргарити, що поряд, почали збиратись гості. Спочатку ми не зовсім зрозуміли їхні дивні наряди, потім дійшло - так це ж весілля!
Чоловіки вдягнені точнісінько, як у кіно "Чотири весілля та один похорон" з моїм улюбленим Хью Грантом, - в смокінгах та сірих в смужечку штанах, а дами з обов'язковими капелюшками, розмір яких залежить від віку, як я зрозуміла :-), дівчата ж мали просто квіточки на головах.
Коли всі гості увійшли до церкви, від західного фасаду Вестмінстерського абатсва з'явилась наречена з батьком, який вів її під руку, а мати (всі озвучені ролі ми прорахували самі, спостерігаючи за гостями :-)) все крутилась навколо дівчини та без кінця щось поправляла в одязі (ну, хто ж, як не мати, може ще так піклуватись :-)
Коридор для процесії складали роззяви туристичного вигляду з різних країн, яких разом з нами було чимало :-) Емоційні італійки, що півгодини жестами критикували англійських жінок за поганий смак (я зрозуміла все, не знаючи жодного слова італійською :-)), зустріли процесію гарячими оплисками :-)
Останні слова підтримки від свекрухи (ну все ж видно! :-)), і батько поведе наречену до вівтаря під урочисту органну музику, - через відкриті двері церкви натовп на вулиці все це побачить і почує, потім постоїть ще трохи, і згодом розійдеться...
А ми, наповнені враженнями, пішли, не поспішаючи, гуляти вже надвечірнім Лондоном...
Вийшли на набережну Темзи, помилувались на Лондонське Око (London Eye) - так називають колесо огляду, що побудували на міленіум. Дуже модна туристична забава в Лондоні. Ми покатаємось на ньому наступного разу, коли не буде чергової січневої профілактики :-).
І на закуску - вечірній Лондон!
Трафальгарська площа та Британська Національна галерея
Площа Кембріджа (Cambridge circus) та розкішний Palace Theatre.
Лондонські театри - це окрема тема, і не цієї подорожі :-)
А величезний черевичок, що сяє вогниками, - то є реклама популярного шоу
Oxford circus - перехрестя двох найпопулярніших шопінг-вулиць:
улюбленої Oxford Street та Regent Street
Great Marlborough Street. А?! Що great, то great :-)
Звичайний англійський паб
Лондонські паби - теж окрема тема. В Лондоні - більше 5 000 пабів, їх можна легко розпізнати по характерному дерев'яному екстер'єру та цікавій назві. Наприклад, той, що на фото - Red Lion - "Рудий Лев". Після п'ятої вечора народ буквально набивається в ті паби, але не щоб поїсти, а щоб випити та поспілкуватись. Багато людей стоїть просто на вулиці. При цьому сусідні кафе та ресторани можуть бути напівпусті, наприклад, як та італійська піцерія, що в правому нижньому куті.
Ну, і останнє фото на сьогодні, - улюблені червоні автобуси ввечері
Прекрасне, яскраве, гомінке (скільки людей на вулицях!), веселе (англійський юмор - він всюди!) - справжнє ТУСОВОЧНЕ місто! І щоб мені тепер не казали про сірий та чопорний Лондон - не повірю! :-)
Продовження розповіді: день другий, день третій, день четвертий ч.1, день четвертий ч.2 і підсумок з порадами