"Лондон, я люблю тебе" за твої прекрасні музеї
Другий рік поспіль після новорічно-різдвяних свят ми відправляємось подорожувати Великим Європейським Містом (в тому році це був Париж, а цьому - Лондон). Дуже нам подобається саме цей час (січень-місяць), і я зараз поясню чому.
10 причин подорожувати в січні:
1) дешеві авіаквитки (після 13 січня);
2) значні знижки в готелях;
3) значні знижки в крамницях (до 50-70% діють до 21-25 січня)
4) мало туристів;
5) тепла сонячна погода (яка буває не завжди, і це дуже добре! - читай наступний пункт) дозволяє багато гуляти;
6) коли йде дощ, є чудова можливість детально, не поспішаючи, обстежувати всесвітньо відомі музеї (влітку важко заставити себе сидіти там довго, а іноді важко взагалі туди зайти :-));
7) рано темніє, тому можна вдосталь насолодитись вечірнім підсвічуванням вулиць (святкової новорічної ілюмінації в цей час може вже й не бути, але основні пам'ятки та вулиці підсвічують дуже яскраво)
8) у нас зима, а там цвітуть квіти та дерева, зелена трава та співають пташки;
9) через відсутність листя на деревах добре видно архітектуру будинків;
10) не треба брати багато речей в дорогу (набагато менше, ніж влітку, принаймні, у нас так виходить, бо верхній одяг та взуття не міняється)
Всі пункти привабливі, а особливо мені подобається пункт номер 6, бо музеї я люблю. З дитинства пам'ятаю, як в нашій сім'ї пристрасно колекціонували репродукції картин, марки, листівки, монети, а також альбоми з найвідомішими музеями світу. І коли я дориваюсь до цих музеїв в реальному житті, то мені завжди мало :-)
Ще вдома, маючи велику надію на погану погоду, був складений чималий список основних лондонських музеїв. А треба сказати, що майже всі вони безкоштовні, і в цьому є великий плюс! :-) Тож, частину другого дня і весь третій, коли падав дощик, вже не важко здогадатись, де ми привели.
Британська Національна галерея на Трафальгарській площі
Другий день ми розпочали тут, в Національній галереї, - найвизначнішому художньому музеї Британії.
Колекція містить понад 2000 полотен західноєвропейського живопису 13 - початку 20 століття, серед яких, звичайно, багато світових шедеврів.
Найвідоміший - "Соняшники" Ван Гога - ми й готувались побачити. Розглядаючи план, було ухвалене стратегічне рішення обмежитись на сьогодні тільки правою частиною музею, а саме французьким та англійським живописом 18-20 століть. Італійці, іспанці, фламандці, голландці залишились на наступний раз. Щоправда, до великих італійців ми все-таки завітали ненадовго, не втримались :-)
На офіційному сайті музею є цей самий план, і натискаючи відповідний номер залу можна детально переглянути його експозицію. Дуже корисно це робити ПЕРЕД відвідинами музею. Ну, а у нас, як завжди, ПІСЛЯ :-)
Нині з'явився чудовий гуглівський ресурс для інтерактивного відвідування найвідомиших музеїв світу. Кому цікаво, можна спробувати обійти їх всі, не виходячи з хати :-)
Але я вважаю, що це теж саме, що дивитись театральну виставу по телевізору, - для повноти вражень необхідна все-таки жива атмосфера. Що може бути краще атмосфери просторих музейних залів? :-) А чого коштують, наприклад, такі почуття: ти вже так по ним находився, що тобі вкрай, конче, зараз же, негайно треба знайти стілець-крісло-лавку, просто впасти туди без ніг і... знову не змогти відірвати погляд від картини на стіні, - це ж все треба пережити!
Мені трапився один корисний сайт з фондами Національної галереї, і я собі взяла звідти картини, перед якими надовго чи ненадовго, але затримувалась у музеї, і зробила колаж - ось що у мене вийшло:
Уважно подивившись на нього, я дуже здивувалась, тому що тут, в основному, квіти та жіночі портрети, а я завжди вважала, що люблю пейзажі та жанрові сценки :-) І не думайте, що їх в галереї не було - були й багато... це не інакше, як мій внутрішній світ пережив якусь трансформацію :-)
Не можу не сказати про сувенірні крамниці в музеях. Вони мене вразили мабуть більше, ніж самі музеї! Такого багацтва та розмаїття сувенірів на теми музейних шедеврів я не бачила більше ніде... Я б сказала, що відвідувати крамниці просто необхідно, щоб краще засвоїти найцікавіше, що є в даному музеї. А дитячі книжки? Це просто фантастика! Дітей змалечку привчають до живопису (читай: природи, науки и т.п.) та творчості відомих художників в яскравій казковій формі. Які надзвичайні книжки, - браво, Британія!
Ну, а ми з думками про квіти та кольорові палітри вийшли з Національної галереї на Трафальгарську площу: на повітря, на сонечко, на струмочки фонтанів, на пам'ятники, на людей.
Це центральна площа. Тут завжди людно, особливо влітку. Тут проходять мітинги, демонстрації, масові свята.
Нинішню назву площа отримала на честь перемоги Королівського флоту у Трафальгарській битві в 1805 році. І в центрі стоїть висока Колона з адміралом Нельсоном нагорі. Він ту битву очолював і був там смертельно поранений. Колона прикрашена фресками, відлитими з наполеонівських гармат, і охороняють її чотири леви:
Від площі розходяться три головні вулиці Лондона: Strand, Mall та Whitehall, по якій ми гуляли в перший день, і яка веде
від Трафальгарської площі до Парламенту
Тепер ми підемо по Стренду, що веде в Сіті - діловий район Лондона, таке собі "місто в місті", але про нього пізніше...
Ледь відійшовши від Трафальгарської площі в напрямку Стренду, ми випадково натрапили на пам'ятник Оскару Уайльду, і якби не слова, написані на ньому, можливо б і не помітили, а так запав в душу :-) Все найкраще з нами трапляється випадково :-)... чи ні?! :-))
А слова такі: "We are all in the gutter but some of us are looking at the stars" - "Ми всі живемо в брудній канаві, але тільки деякі з нас задивляються на зірки" (переклад мій, вільний :-)) Це слова з п'єси Lady Windermere's Fan Оскара Уайльда, великого письменника, відомого своїми афоризмами.
Пам'ятник Оскару Уайльду в Лондоні
Розкішний Стренд. Гарна, широка, дуже важлива для міста вулиця, що з'єднує райони Сіті та Тауера з Вестмінстером.
Дорогі готелі, пишні палаци, громадські будівлі, гарні церкви, старовинні паби, знову театри... Чого тут тільки немає - гуляти й гуляти! Ну от і прогуляємось :-)
Симпатичний Чарінг-Крос (Charing Cross) - один з центральних вокзалів
На розі вулиць Стренду та Олдвіч (Aldwych)
Старовинний паб, назва староанглійською:
Королівський суд Лондона (Royal Courts of Justice)
Тут, в будівлі Королівського суду розташований Вищий громадянський суд Англії і Уельса. Вищий суд по карним справам (Old Bailey) міститься неподалік. Взагалі-то, всі прилеглі квартали навколо суду - це район, окупований юристами та адвокатами. До речі, вхід громадян на всі судові засідання вільний...хм.., отож!
Біля суду стоїть пам'ятник королеві Вікторії з грифоном, неофіційним символом Лондона, нагорі. На цьому місці Стренд закінчується и починається Сіті.
Колись тут стояла арочна брама для в'їзду в цей фінансовий центр імперії. Всі, хто хотів проїхати в Сіті, і королі також, повинні були зупинятись і чекати дозволу. З часом арка стала заважати руху транспорта, її перенесли в інше місце, - ми її побачимо наприкінці дня.
За цим пам'ятником починається Сіті
Сіті вважався настільки важливою частиною не міста, навіть, а країни, що у нього був свій лорд-мер (Lord Mayor of London). Посада ця існує й нині, але носить скоріше церемоніальний характер на відміну від реальної влади мера Великого Лондона (Mayor of London).
Лорд-мер обирається раз на рік в листопаді, і на честь цієї події відбувається щорічне карнавальне Lord Mayor's Show, що проходить вулицями Лондона. В кінці процесії їде розкішна карета з лорд-мером, запряжена шестіркою коней. Карета зберігається в музеї Лондона, і я скоро її покажу.
Початок Сіті - славнозвісна вулиця британської преси Фліт-стрит (Fleet street)
На фото видно купол собору Св. Павла - кафедрального собору Лондона. Це видатне творіння великого архітектора Кристофера Рена, за архітектурою подібне до собору Св.Петра в Римі, друге місце після Вестмінстерського абатства, що слугувало для поховань великих британців.
Ми обов'язково завітаємо в собор Св. Павла (він є в нашому списку :-)), але поки що у нас інша мета: нам необхідно відшукати диво сучасної архітектури - мерію Лондона, про яку я начиталась в інтернеті. Тому ми поки оминаємо собор і прямуємо в
самісіньке серце Сіті
Це тепер я розумна і знаю різницю між мерами та меріями Лондона, а в той день я була впевнена, что Mansion House (про який написано is the official residence of the Lord Mayor) і є та сама ультрасучасна споруда, що нам потрібна, тому справжню старовинну мерію Сіті (не Лондона!) ми, навіть, не помітили :-)
Ну що сказати? Ми довго шукали мерію Лондона в Сіті... дуже довго шукали... і не знайшли... тому що її там немає! :-)) Хто ж знав, що вона називається City Hall і розташована на іншому березі Темзи! :-))
Наблукались ми добре... Так наблукались, що навіть загубились ми в тому Сіті серед сучасних і не дуже офісних будинків та хмарочосів... От же ж хотів великий Кристофер Рен спланувати цей район після нищівної пожежі 1666 року так, щоб тут були широкі проспекти та просторі вулиці... не дали... а тепер це справжні джунглі! - ти нарешті вже бачиш потрібний тобі хмарочос, ідеш на нього, виходиш... і знаходиш його верхівку у себе за спиною :-)))
Одним словом, з нами сталася та сама ПРИГОДА, завдяки якій подорож стає унікальною. Я обожнюю такі пригоди, і треба сказати, що нам з ними щастить :-)
Все закінчилось не так вже й погано :-) Ми вкотре (!) вийшли на мерію Сіті :-) Вона міститься на цікавій історичній площі, де крім неї стоять величні споруди:
Банк Англії (Bank of England) та Королівська біржа (Royal exchange)
Нагородою за всі старання став затишний ірландський паб, який раптом виріс прямо перед нами. Смачнюща іжа та густий ірландський ель зробили свою справу - нас попустило, і ми зорієнтувались.
Раптом чоловік вигукнув: "А ми недалеко від музею Лондона!". Ну що було далі, вже зрозуміло :-) Ноги в руки, і вперед! бо до закриття залишалось близько години.
Та сама карета, на якій роз'їжджає вулицями Лондона лорд-мер Сіті
Часу було мало, а нам, як завжди, треба було щось особливе: вичитала в путівнику, що в музеї Лондона є макет палацу Whitehall, наздвичайно великого та розкішного, але знищенного пожежею в 17 столітті...
Тож, завдяки моєму проханню, несподіванному (!) для працівників музею, показати нам той макет (путівник виявився неактуальним, бо макет розвалився і зараз, начебто, на реставрації) нас зразу направили в найцікавішу частину музею, і "мамонтів" ми пропустили :-)
А тут стільки всього цікавого - відновлені інтер'єри крамниць, кафе, аптек, навіть, частини вулиці 19 століття! На офіційному сайті музею Лондона можна про все це прочитати.
Експонат музею
Та найцікавіша все-таки була виставка фоторобіт, присвячена вивченню впливу змін клімату на майбутнє Лондона. Англійці з притаманним їм юмором спробувати припустити, що стане з рідним містом в разі глобального потепління, дефіциту продовольства чи зростання рівня світового океану.
Парламентська площа з рисовими полями, катання на ковзанах вниз по Темзі, Букінгемський палац, оточений морем житла, тисячі екологічних біженців навколо Колони Нельсона, парад королівських гвардійців на верблюдах - все це можливе в майбутньому? Якщо так, то треба про це думати вже сьогодні! а хіба ні?!
Виставка "Майбутнє Лондона" ("London Futures")
Вийшли з музею, неділя, вечір, падає дощик, людей мало, будинки лагідно підсвічують, ми йдемо тихими вулицями, десь співають пташки... і так затишно, так затишно...
Прямуємо до собора Св.Павла, хоч знаємо, що в неділю проходу для екскурсій немає через службу. Але інтуіція підказує - йди! тебе там чекають :-)
Ноги самі виводять у невеличкий двір коло собору, і... о, диво! так ось же вона - та сама старовинна брама для проїзду в Сіті, тепер вона прикрашає вхід до затишної маленької площі:
Проходимо в арку та виходимо прямо на собор...
Що говорить нам досвід мандрівника? Правильно, під час служби в будь-якому храмі прохід для віруючих завжди вільний. І можна, якщо треба, прикинутись хоч мусульманином, а до храму зайти!
Ну, тут цього не знадобилось, ми просто зайшли в ліві двері, і все!... заощадивши при цьому 25 фунтів! Правда, гуляти вільно собором не було можливості - все-таки служба, але роздивитись внутрішню архітектуру найвидатнішого творіння Рена нам вдалося. При цьому тихий густий голос органу тільки додавав урочистості великому храму.
Собор Св. Павла
Якщо підводити підсумки другого дня, то виходить, що його майже повністю можна повторювати - в Національній галереї чекають фламандці з іспанцями; поблукати кварталами навколо та навпроти Королівського суду - обов'язково (там жили тамплієри і залишили багато старовини ще з 16 століття!), музей Лондона заманює безліччю цікавого, ну а собор Св. Павла потребує детального обстеження та підйому на галереї. Виходить, це була лише розвідка :-)
Дякую своєму улюбленому автору andanton за корисні факти та цікаві історії про Лондон.
Початок розповіді про вихідні в Лондоні: день перший.
Продовження: день третій, день четвертий ч.1, день четвертий ч.2 і підсумок з порадами
10 причин подорожувати в січні:
1) дешеві авіаквитки (після 13 січня);
2) значні знижки в готелях;
3) значні знижки в крамницях (до 50-70% діють до 21-25 січня)
4) мало туристів;
5) тепла сонячна погода (яка буває не завжди, і це дуже добре! - читай наступний пункт) дозволяє багато гуляти;
6) коли йде дощ, є чудова можливість детально, не поспішаючи, обстежувати всесвітньо відомі музеї (влітку важко заставити себе сидіти там довго, а іноді важко взагалі туди зайти :-));
7) рано темніє, тому можна вдосталь насолодитись вечірнім підсвічуванням вулиць (святкової новорічної ілюмінації в цей час може вже й не бути, але основні пам'ятки та вулиці підсвічують дуже яскраво)
8) у нас зима, а там цвітуть квіти та дерева, зелена трава та співають пташки;
9) через відсутність листя на деревах добре видно архітектуру будинків;
10) не треба брати багато речей в дорогу (набагато менше, ніж влітку, принаймні, у нас так виходить, бо верхній одяг та взуття не міняється)
Всі пункти привабливі, а особливо мені подобається пункт номер 6, бо музеї я люблю. З дитинства пам'ятаю, як в нашій сім'ї пристрасно колекціонували репродукції картин, марки, листівки, монети, а також альбоми з найвідомішими музеями світу. І коли я дориваюсь до цих музеїв в реальному житті, то мені завжди мало :-)
Ще вдома, маючи велику надію на погану погоду, був складений чималий список основних лондонських музеїв. А треба сказати, що майже всі вони безкоштовні, і в цьому є великий плюс! :-) Тож, частину другого дня і весь третій, коли падав дощик, вже не важко здогадатись, де ми привели.
Британська Національна галерея на Трафальгарській площі
Другий день ми розпочали тут, в Національній галереї, - найвизначнішому художньому музеї Британії.
Колекція містить понад 2000 полотен західноєвропейського живопису 13 - початку 20 століття, серед яких, звичайно, багато світових шедеврів.
Найвідоміший - "Соняшники" Ван Гога - ми й готувались побачити. Розглядаючи план, було ухвалене стратегічне рішення обмежитись на сьогодні тільки правою частиною музею, а саме французьким та англійським живописом 18-20 століть. Італійці, іспанці, фламандці, голландці залишились на наступний раз. Щоправда, до великих італійців ми все-таки завітали ненадовго, не втримались :-)
На офіційному сайті музею є цей самий план, і натискаючи відповідний номер залу можна детально переглянути його експозицію. Дуже корисно це робити ПЕРЕД відвідинами музею. Ну, а у нас, як завжди, ПІСЛЯ :-)
Нині з'явився чудовий гуглівський ресурс для інтерактивного відвідування найвідомиших музеїв світу. Кому цікаво, можна спробувати обійти їх всі, не виходячи з хати :-)
Але я вважаю, що це теж саме, що дивитись театральну виставу по телевізору, - для повноти вражень необхідна все-таки жива атмосфера. Що може бути краще атмосфери просторих музейних залів? :-) А чого коштують, наприклад, такі почуття: ти вже так по ним находився, що тобі вкрай, конче, зараз же, негайно треба знайти стілець-крісло-лавку, просто впасти туди без ніг і... знову не змогти відірвати погляд від картини на стіні, - це ж все треба пережити!
Мені трапився один корисний сайт з фондами Національної галереї, і я собі взяла звідти картини, перед якими надовго чи ненадовго, але затримувалась у музеї, і зробила колаж - ось що у мене вийшло:
Уважно подивившись на нього, я дуже здивувалась, тому що тут, в основному, квіти та жіночі портрети, а я завжди вважала, що люблю пейзажі та жанрові сценки :-) І не думайте, що їх в галереї не було - були й багато... це не інакше, як мій внутрішній світ пережив якусь трансформацію :-)
Не можу не сказати про сувенірні крамниці в музеях. Вони мене вразили мабуть більше, ніж самі музеї! Такого багацтва та розмаїття сувенірів на теми музейних шедеврів я не бачила більше ніде... Я б сказала, що відвідувати крамниці просто необхідно, щоб краще засвоїти найцікавіше, що є в даному музеї. А дитячі книжки? Це просто фантастика! Дітей змалечку привчають до живопису (читай: природи, науки и т.п.) та творчості відомих художників в яскравій казковій формі. Які надзвичайні книжки, - браво, Британія!
Ну, а ми з думками про квіти та кольорові палітри вийшли з Національної галереї на Трафальгарську площу: на повітря, на сонечко, на струмочки фонтанів, на пам'ятники, на людей.
Це центральна площа. Тут завжди людно, особливо влітку. Тут проходять мітинги, демонстрації, масові свята.
Нинішню назву площа отримала на честь перемоги Королівського флоту у Трафальгарській битві в 1805 році. І в центрі стоїть висока Колона з адміралом Нельсоном нагорі. Він ту битву очолював і був там смертельно поранений. Колона прикрашена фресками, відлитими з наполеонівських гармат, і охороняють її чотири леви:
Від площі розходяться три головні вулиці Лондона: Strand, Mall та Whitehall, по якій ми гуляли в перший день, і яка веде
від Трафальгарської площі до Парламенту
Тепер ми підемо по Стренду, що веде в Сіті - діловий район Лондона, таке собі "місто в місті", але про нього пізніше...
Ледь відійшовши від Трафальгарської площі в напрямку Стренду, ми випадково натрапили на пам'ятник Оскару Уайльду, і якби не слова, написані на ньому, можливо б і не помітили, а так запав в душу :-) Все найкраще з нами трапляється випадково :-)... чи ні?! :-))
А слова такі: "We are all in the gutter but some of us are looking at the stars" - "Ми всі живемо в брудній канаві, але тільки деякі з нас задивляються на зірки" (переклад мій, вільний :-)) Це слова з п'єси Lady Windermere's Fan Оскара Уайльда, великого письменника, відомого своїми афоризмами.
Пам'ятник Оскару Уайльду в Лондоні
Розкішний Стренд. Гарна, широка, дуже важлива для міста вулиця, що з'єднує райони Сіті та Тауера з Вестмінстером.
Дорогі готелі, пишні палаци, громадські будівлі, гарні церкви, старовинні паби, знову театри... Чого тут тільки немає - гуляти й гуляти! Ну от і прогуляємось :-)
Симпатичний Чарінг-Крос (Charing Cross) - один з центральних вокзалів
На розі вулиць Стренду та Олдвіч (Aldwych)
Старовинний паб, назва староанглійською:
Королівський суд Лондона (Royal Courts of Justice)
Тут, в будівлі Королівського суду розташований Вищий громадянський суд Англії і Уельса. Вищий суд по карним справам (Old Bailey) міститься неподалік. Взагалі-то, всі прилеглі квартали навколо суду - це район, окупований юристами та адвокатами. До речі, вхід громадян на всі судові засідання вільний...хм.., отож!
Біля суду стоїть пам'ятник королеві Вікторії з грифоном, неофіційним символом Лондона, нагорі. На цьому місці Стренд закінчується и починається Сіті.
Колись тут стояла арочна брама для в'їзду в цей фінансовий центр імперії. Всі, хто хотів проїхати в Сіті, і королі також, повинні були зупинятись і чекати дозволу. З часом арка стала заважати руху транспорта, її перенесли в інше місце, - ми її побачимо наприкінці дня.
За цим пам'ятником починається Сіті
Сіті вважався настільки важливою частиною не міста, навіть, а країни, що у нього був свій лорд-мер (Lord Mayor of London). Посада ця існує й нині, але носить скоріше церемоніальний характер на відміну від реальної влади мера Великого Лондона (Mayor of London).
Лорд-мер обирається раз на рік в листопаді, і на честь цієї події відбувається щорічне карнавальне Lord Mayor's Show, що проходить вулицями Лондона. В кінці процесії їде розкішна карета з лорд-мером, запряжена шестіркою коней. Карета зберігається в музеї Лондона, і я скоро її покажу.
Початок Сіті - славнозвісна вулиця британської преси Фліт-стрит (Fleet street)
На фото видно купол собору Св. Павла - кафедрального собору Лондона. Це видатне творіння великого архітектора Кристофера Рена, за архітектурою подібне до собору Св.Петра в Римі, друге місце після Вестмінстерського абатства, що слугувало для поховань великих британців.
Ми обов'язково завітаємо в собор Св. Павла (він є в нашому списку :-)), але поки що у нас інша мета: нам необхідно відшукати диво сучасної архітектури - мерію Лондона, про яку я начиталась в інтернеті. Тому ми поки оминаємо собор і прямуємо в
самісіньке серце Сіті
Це тепер я розумна і знаю різницю між мерами та меріями Лондона, а в той день я була впевнена, что Mansion House (про який написано is the official residence of the Lord Mayor) і є та сама ультрасучасна споруда, що нам потрібна, тому справжню старовинну мерію Сіті (не Лондона!) ми, навіть, не помітили :-)
Ну що сказати? Ми довго шукали мерію Лондона в Сіті... дуже довго шукали... і не знайшли... тому що її там немає! :-)) Хто ж знав, що вона називається City Hall і розташована на іншому березі Темзи! :-))
Наблукались ми добре... Так наблукались, що навіть загубились ми в тому Сіті серед сучасних і не дуже офісних будинків та хмарочосів... От же ж хотів великий Кристофер Рен спланувати цей район після нищівної пожежі 1666 року так, щоб тут були широкі проспекти та просторі вулиці... не дали... а тепер це справжні джунглі! - ти нарешті вже бачиш потрібний тобі хмарочос, ідеш на нього, виходиш... і знаходиш його верхівку у себе за спиною :-)))
Одним словом, з нами сталася та сама ПРИГОДА, завдяки якій подорож стає унікальною. Я обожнюю такі пригоди, і треба сказати, що нам з ними щастить :-)
Все закінчилось не так вже й погано :-) Ми вкотре (!) вийшли на мерію Сіті :-) Вона міститься на цікавій історичній площі, де крім неї стоять величні споруди:
Банк Англії (Bank of England) та Королівська біржа (Royal exchange)
Нагородою за всі старання став затишний ірландський паб, який раптом виріс прямо перед нами. Смачнюща іжа та густий ірландський ель зробили свою справу - нас попустило, і ми зорієнтувались.
Раптом чоловік вигукнув: "А ми недалеко від музею Лондона!". Ну що було далі, вже зрозуміло :-) Ноги в руки, і вперед! бо до закриття залишалось близько години.
Та сама карета, на якій роз'їжджає вулицями Лондона лорд-мер Сіті
Часу було мало, а нам, як завжди, треба було щось особливе: вичитала в путівнику, що в музеї Лондона є макет палацу Whitehall, наздвичайно великого та розкішного, але знищенного пожежею в 17 столітті...
Тож, завдяки моєму проханню, несподіванному (!) для працівників музею, показати нам той макет (путівник виявився неактуальним, бо макет розвалився і зараз, начебто, на реставрації) нас зразу направили в найцікавішу частину музею, і "мамонтів" ми пропустили :-)
А тут стільки всього цікавого - відновлені інтер'єри крамниць, кафе, аптек, навіть, частини вулиці 19 століття! На офіційному сайті музею Лондона можна про все це прочитати.
Експонат музею
Та найцікавіша все-таки була виставка фоторобіт, присвячена вивченню впливу змін клімату на майбутнє Лондона. Англійці з притаманним їм юмором спробувати припустити, що стане з рідним містом в разі глобального потепління, дефіциту продовольства чи зростання рівня світового океану.
Парламентська площа з рисовими полями, катання на ковзанах вниз по Темзі, Букінгемський палац, оточений морем житла, тисячі екологічних біженців навколо Колони Нельсона, парад королівських гвардійців на верблюдах - все це можливе в майбутньому? Якщо так, то треба про це думати вже сьогодні! а хіба ні?!
Виставка "Майбутнє Лондона" ("London Futures")
Вийшли з музею, неділя, вечір, падає дощик, людей мало, будинки лагідно підсвічують, ми йдемо тихими вулицями, десь співають пташки... і так затишно, так затишно...
Прямуємо до собора Св.Павла, хоч знаємо, що в неділю проходу для екскурсій немає через службу. Але інтуіція підказує - йди! тебе там чекають :-)
Ноги самі виводять у невеличкий двір коло собору, і... о, диво! так ось же вона - та сама старовинна брама для проїзду в Сіті, тепер вона прикрашає вхід до затишної маленької площі:
Проходимо в арку та виходимо прямо на собор...
Що говорить нам досвід мандрівника? Правильно, під час служби в будь-якому храмі прохід для віруючих завжди вільний. І можна, якщо треба, прикинутись хоч мусульманином, а до храму зайти!
Ну, тут цього не знадобилось, ми просто зайшли в ліві двері, і все!... заощадивши при цьому 25 фунтів! Правда, гуляти вільно собором не було можливості - все-таки служба, але роздивитись внутрішню архітектуру найвидатнішого творіння Рена нам вдалося. При цьому тихий густий голос органу тільки додавав урочистості великому храму.
Собор Св. Павла
Якщо підводити підсумки другого дня, то виходить, що його майже повністю можна повторювати - в Національній галереї чекають фламандці з іспанцями; поблукати кварталами навколо та навпроти Королівського суду - обов'язково (там жили тамплієри і залишили багато старовини ще з 16 століття!), музей Лондона заманює безліччю цікавого, ну а собор Св. Павла потребує детального обстеження та підйому на галереї. Виходить, це була лише розвідка :-)
Дякую своєму улюбленому автору andanton за корисні факти та цікаві історії про Лондон.
Початок розповіді про вихідні в Лондоні: день перший.
Продовження: день третій, день четвертий ч.1, день четвертий ч.2 і підсумок з порадами