Анатолій Кирилович дивився по Першому каналу перше засідання сесії Верховної Ради. "Боже, яка нудота!" - думав він. ( Read more... )

Пані Таракан червоніла. Адже всі, хто сидів в приймальні Анатолія Кириловича, чули з його кабінету якісь підозрілі стони. ( Read more... )

Анатолій Кирилович меланхолійно гойдався у своєму кріслі. Нічого його не тішило. ( Read more... )

- Пані Таракан, поєдінітє, мєня, пожалуста, с Гідрометеоцентром.
( Read more... )

Анатолій Кирилович вглядався в овал ілюмінатора. Внизу простягався загадковий і могутній Татарстан.
( Read more... )

- Анатолію Кириловичу, вам пайок! ( Read more... )

Анатолій Кирилович знову натиснув кнопку селекторного зв"язку.
- Ну шо, пані Таракан, журнал вишел?
- Ні, Анатолію Кириловичу, ще не вийшов. ( Read more... )

Посеред Кабміну стояв портфель. Такий собі, звичайний. Із заплаткою на лівому боці. ( Read more... )

Анатолій Кирилович розіклав перед входом до Кабміну свій нехитрий скарб: помідорки, огірки, шматок сала, укріп та петрушку. ( Read more... )

Анатолій Кирилович скептично оглянув все те причандалля, що дала йому в дорогу Марина. Він збирався у Луганськ, оглянути місцевий кордон із Росією.
- Вот зачєм мнє болотниє сапогі з застьожкамі на поясє? ( Read more... )