ритм задавала система
чотирьох вишок
нагорі кожної крутилась
величезна піца
мушва листопадова металася чорно-сірим снігом
у моді були конячі хвости
внизу там де влітку торгували черешнями
тепер продавали живу рибу
в алюмінієвих берегах
пахло морем
що ж робити якщо в дивовижному новому світі
виявиться непотрібною
реклама?
шо ж робити - співала жінка ( Read more... )

я розмазую об двері продуктового магазину кози з носа

цю динамічну гнучку гірську платину
а він мене
обраховує
обважує

так з ним і живемо
добре живемо
ледь не щодня взаємодіємо
енергіями обмінюємось
духовні анклави соваємо
рівновагу легенько підштовхуємо
як брижі на воді як маятник фуко

про таких як ми кажуть
на них тримається всесвіт
тримається і хитається
не ( Read more... )

Життя у червоному золоті,
Прозорі, закохані дні,
Все видно, і чути, і знати.
І навіть, і навіть туман

Підводиться тільки на те,
Щоб краще протерти обрій.
Хтось курить і курить листя
За школою чи за горою.

Виймаються з піхов лампи,
Як груші, маліють птахи,
Ось - курять гучнюще листя,
Ось - дим пропускають у ключ.

«коли рахуєш вільні місця
у порожній вечірній електричці
не забувай на два помножити
не забувай порахувати
вагон тогобічний
у віконному склі
віддзеркалений темінню на перегонах» -

кажу і показую носом на вікно
а ти смієшся й показуєш на вікно протилежне
стрімкою рукою:

«не на два а на три
адже з того боку все теж віддзеркалюється
і
мені ( Read more... )

Осінні яблука - не вірю їм,
Якісь штучні,
Великі, блискучі, міцні,
Видрючуються
На тонких гілочках, з яких вітер уже
Позбивав усе листя,
Зовсім штучні й вигадані,
Якийсь метамодернізм, а не яблука.

Не вірю їм,
Але їсти - доводиться
Й обливатися соком
Теж.

Руйнують стару хату на повороті.
Ще недавно поблискувала з одного вікна
Напівтрупиком лампи.
Не склався ще один музей століття двадцятого.

Дивлюсь, як
Руйнують стару хату на повороті,
Й зважую свій літературний тягар:

Уявляю, як романтики
Оселили б у цих руїнах богиню злу,
Полуденницю чи, краще, Підвечірницю.
Уявляю, як авангардисти сміялися б ( Read more... )

Мабуть, за рік до того переклав кілька віршів Чеслава Мілоша,
І найкраще пішла «Зустріч» тридцятих років.
Там цей, ліричний герой, їхав полями в компанії,
І хтось із них зайця помітив
Та показав на нього. Рукою, - уточнює Мілош.
А тепер, каже ліричний герой,
Нема серед живих ані зайця, ні того, хто першим помітив його,
І куди все дівається в цьому ( Read more... )

Насолоджуються замислено давніми та новими дорогами,
Прокладеними у безштанні часи
І чинним до сьогодні,
Шляхами, що заримовано із пташиними трасами,
Шляхами, що трохи змінюють русло,
Але пливуть усе в той самий бік,
Лиш трохи задумуючись коло гребель нових.

А ми от сьогодні радіємо шляхам зниклим,
Романів експериментальних уривки читаємо
( Read more... )

зберігати всередині шкіри мурашку свободи практично постійно

коли треба - ховати зернину між іншою зубів парою
у підошву встромляти таємну кактусну голку
перетворювати на верлібр базар
пити прапор
мити мармур
барбарис бити

зберігати свободу допоки анкетним даним
не стане відоме твоє сповідання -
ходити в розпал спеки до храму
слухати месу цикад ( Read more... )

---
наче осінь дратує вічна прив’язка її до весни,
порівняння, перехрестя й дзеркала надміру рівні,
наче хоче присипати це соковитим листям,
мов руку,
мов яму,
мов скарб,
мов інцест,
мов квиток
на переведення стрілок і пересадку,
наче всі погреби золоті зачиняє
мудрохитра мешканка перевалів…

і про все буде справді забуто,
аж до часу, коли з-під ( Read more... )