Окей. Дирижаблі в небі, в душі - стімпанк,

годинники із великими коліщатами.

Танцює над містом сніг - чудернацькі па.

В порожньому парку - кинутий водоспад.

А доля сліпа,

і хто тебе захищатиме?

Ніхто не зупинить цей невблаганний день,

ніхто не замінить віскі і бортмеханіка.

Ти скажеш собі, що ніколи не знав людей.
Що врешті як сніг прийшов, так собі ( Read more... )

Він питає себе: “Це жарти такі прикольні?

Що за біла чума настала посеред січня?”

Він не хоче страшенно злазити з підвіконня,

хоча протяги там міцні, а нирки - не вічні.

Він запалює сигарету - палив зі школи.

Відчиняє кватирку снігу, а сніг лапатий.

І не так щоби він не закохувався ніколи,

то від чого тут задихатись і потерпати?
Що робити йому, як ( Read more... )

У доброго мага графин с волшебством упал.

Разбился на белом кафеле по-простому.

Над городом начинается негопад.

Немного еще - и всех захлестнет истома.

У мага снежинки белые в бороде,

и нету тревог нигде, суеты - нигде…

Фото Unsplash

Після першого успіху вистави “П’ять” ми трошки розширились, заснували літературне об’єднання NETWORчі і оголошуємо літературний вечір “Чорнотроп” - себто час, коли сніг тільки збирається лягти, але уже холодно, моторошно і темно.

Будемо разом шукати вихід до світла, хай зимового, але теплого.

Якщо ви в Харкові, приходьте в літературний музей

Налітав із полів небачений суховій,

І хилились додолу невистиглі колоски.

Ще нічого такого там не було ні з ким,

Вони всі ще були живі.

Насувались зима, війна і чадний вогонь,

Хто кого?

Ти у світі розбитих доріг і підірваних колій.

Ти у світі, який час від часу хапають судоми.

То не дивно, що ти божеволієш - не божеволій.

Ну, приблизно як кажуть в швидкій: «Не втрачайте свідомість».

Говори-но до мене

І лайся до мене,

І скрикуй,

Або просто мовчи, бо мовчати не легше - а легше.

Ти у світі, який - дорога, та поламана скрипка,
Ти у ( Read more... )

Тут ніч, там ранок, і у долинах туман по стегна,

Скриплять пустелі, зітхають гори, кого підкориш?

Хуан Альварес іде в Сантьяґо-де-Компостела,

Іде на трасу Джакомо-стопер - йому в Анкорідж.

Присплять вокзали іще Іванку, самотню душу -

В ніде ночує, в ніде кочує, а спиться добре.

Побіля Гангу жує Марія солодку грушу,
На флейті грає, і до Марії ( Read more... )

Потанцюй-но зі мною, яким би прозорим не був

Тільки ніч - хай осіння й бездонна, але не назавжди.

Подаруй мені слово - на серці мені закарбуй,

Залиши після себе якусь особливу журбу.

Це жага, мій далекий, а чи зачарований зашморг?

Чи птахи у південні країни, чи ми - навмання.

Чи душа моя біла, мов птаха, гірка і крилата…
Наливається хмара водою і ( Read more... )

( Read more... )

Однажды она просыпается ровно в шесть.

Метель за окном, а в спальне - цветной торшер…

Не пишет записки и не составляет план,

И не понимает, зачем она с ним спала.

И думает: «Как не вляпаться в это впредь?».

Ей кажется, что она должна умереть

Премудрой, тяжелой, как двухметровый сом.

Пока же она идет по ковру босой..
Вчера был тяжелый день, макияж не ( Read more... )