-
#плетиво_крижаних_кораблів
Наш другий експеримент з Марією Микицей (перший я оприлюднила отут) сподобався мені навіть більше за перший. Чи то ми уже трохи розім’ялися, чи то осінь навіває сум, але сум поетичний і дуже легкий для втілення у віршах…
Втім - читайте самі.( Read more... ) -
Розмова
Він не курить, а так сидить. Сигарет нема.
«Що за лажа, - питає, - із нами із усіма,
що за цвіль, що за бруд і яка неймовірна гидь…
Я би, знаєш, і сам собі зацідив з ноги,
час від часу я дуже радо би щось ламав -
від огиди, тупої безвиході і нудьги».
Що робити тепер? Обіймати його за плечі?
Говорити якісь прості і набридлі речі?
«Це, маленька, - ( Read more... ) -
**
Чи поранений був, чи поранених брав на борт,
На кривих перегонах летів у масній імлі.
Він любив її сильно, бо сильна, як смерть, любов,
А на смерті він знався краще за янголів.
Не казав, як воно пече і коли назад.
Ні півслова їй навіть зайвого - не казав.
І питала вона: «То чому він іде ні з чим?
І чому я стою тут, неначе мене прип’яв?
Чуй молитву ( Read more... ) -
П'ять
Вечір “П’ять” минув, і ми дещо приголомшені цим: те, до чого готувалися стільки часу, те, про що весь час думалося, сталось. Тепер треба готуватися до чогось нового. Що ж, ми будемо. А ви, якщо не змогли прийти до нас, чи не живете в Харкові, можете тепер подивитись повний запис, зроблений студентами відеошколи АКцентру.
Фото - Артем Воронич.
-
Де ти?
Хтось подзвонив у двері. Це був не ти.
Це принесли листівку - і не мені.
В місті, над яким санітарні борти,
У якому - жовті вогні,
В місті, в якому шерхне душа, як став,
Але усі ідуть у кіно,
Що мені зробити, щоб перестав
Цей клятий, клятий дзвінок?
А насправді, що не розказуй і не роби,
Скільки ти адрес не малюй,
Всі, кого ти ненавидів і любив,
( Read more... ) -
П'ять
П’ять - літературний вечір з елементами вистави, який ми придумали для KharkivBookFest цієї весни, а тепер вирішили повторити, підготувавшись трошки краще. П’ять - це архаїка, ворожіння - і те, як вони трансформуються в сучасному світі, лишаючись на дні підсвідомого.
( Read more... ) -
Страна юных
Наблюдай, как плывет закат, на краю сиди,
за которым клубятся желтые облака.
Мы оставили все, форматируем жесткий диск,
и, конечно, немного нас поскребет тоска.
Так, наверно, в текущей вселенной заведено:
потерзаться немного, немного себя погрызть.
А потом пусть приснится безветреный Тир На Ног,
где мы яростны, вечно молоды и бодры.
После - новый ( Read more... ) -
Так було
Одразу прийшли самотність і дія друга.
Одразу шалені сльози о другій ночі.
У венах високовольтна бринить напруга,
Над кожним із них почалася своя наруга.
Цей рік - пророчий.
В цей рік їм ламало руки, кришило пальці,
В цей рік їм життя трощили, мов кволі ребра.
Виходили до прибульців неандертальці,
Гаптаркам щасливих доль розламали п’яльці,
А жити ( Read more... ) -
(Untitled)
Умієш- малюй картину. Вона нетлінна.
Єдине, що світ минущий по них залишить.
Сідає, кладе їй голову на коліна,
І потім навколо них западає тиша.
Крокують війська і змінюються режими,
І падають астероїди на Юпітер.
І каже вона: «Ми повністю одержимі.
Чи варто зробити чаю и потерпіти?».
І він їй ні пари з вуст, бо слова - мара,
Бо власне уже все ( Read more... ) -
Майже лицарський романс
Це початок. Бере він меч, підіймає щит.
А на щиті намальовано щось таке,
наче дракон і птах. За вікном дощить,
у центрі міста - хресна хода і пікет
тих, що за спасіння безпомічних тюленят,
тих, що кажуть, мовляв, король наш - тупа свиня,
і ще одного такого підстаркуватого пня.
І хтось на вежі яскравий прапор підняв.
Вона йому каже: «Господи, поможи ( Read more... )
Click to view